«Навіщо місту ще одна оголена жінка? Чи тієї, що біля «Марлену», замало? Де тут естетика?» — днями у соцмережах аж «гуло» від критики, що ї вилили на майбутній пам’ятник поетесі Зузанні Гінчанці, який хоче встановити на Театральній площі Культурно-просвітницький центр ім. Томаша Оскара Сосновського.
Ескіз скульптури підготували студенти та викладачі НУВГП, а спорудити її планують за кошти меценатів.
Олексій Бухало, історик та журналіст:
— Останні роки свого короткого життя талановита поетеса страждала через власну вроду і врешті-решт поплатилася життям — її розстріляли. Але схоже, на цьому земні проблеми Зузанни Ґінчанки не закінчилися. Я не фахівець з питань скульптури, не мистецтвознавець, не дизайнер, але що це? Мегасучасний символізм? Перепрошую, але не осилив його. Разом з тим, уявив емоції друзів чи знайомих з Києва або інших міст, яким розповідатиму про талант поетеси, її вроду та популярність. Як пояснюватиму глибокий «символізм» цієї напівголої пані з незрозуміло чим у руках?! Я проти того, аби спотворили зовнішній вигляд мого рідного міста та поглумилися над Гінчанкою. Поясніть, як проходив конкурс проектів? Чому одна з кафедр архітектури НУВГП дізналася про нього лише за день до закінчення? Чи коректно розміщувати два пам’ятники (праворуч від театру пам’ятник Уласу Самчуку) на одному майдані?
Тарас Максименко, начальник міського управління культури і туризму:
— Весь цей галас навколо ще не встановленої скульптури інакше як провокацією не назвеш! Я більш ніж впевнений, що якби ми опитували усіх без винятку рівнян щодо встановлення пам’ятників будь-кому — Косміаді, Шевченкові чи Бандері, то ніколи б нічого не звели. Бо завжди набереться група людей, яка виступить проти.
Місце розташування поки не узгоджене — є лише задум і ескіз, який відібрала комісія за участю представників нашого управління, істориків, архітекторів, консула Республіки Польща у Луцьку Кшиштофа Савіцького.
Чому польська сторона хоче бачити пам’ятний знак Зузанні Гінчанці саме на Театральній площі? Бо колись давно, ще до будівництва облмуздрамтеатру, там стояв будинок її бабусі. За кордоном в таких випадках можуть почепити пам’ятну табличку або викласти на асфальті кольоровою плиткою контури будинку, де жила якась історична постать. Але будь-яка скульптура чи пам’ятний знак обов’язково
повинні мати прив’язку до місця розташування, відповідати йому. І Театральна площа справді є не найкращим місцем саме для цього варіанта скульптури. Це питання розглядалося у червні на засіданні комісії з питань найменування міських об’єктів, встановлення пам’ятних знаків, меморіальних та анотаційних дощок, де порекомендували доопрацювати вигляд «Зузанни Гінчанки» і змінити місце — наприклад, на площу перед органним залом, яку згодом мають реконструювати у майдан Музики. Як на мене, більше підійшла би площа перед «Злата Плазою», бо на тлі базарів «губиться» навіть інсталяція Героям Небесної Сотні…
Треба збалансувати рішення, бо ж у місті мешкає і чимала польська громада, на думку якої також треба зважати, а не лише на критику. Зузанна Гінчанка — видатна постать, частину свого життя вона провела саме у Рівному і тут написала свої перші вірші.
У будь-якому разі, до моменту встановлення пам’ятного знака може минути ще кілька років. Досі немає навіть приблизного кошторису, а якщо виготовляти скульптуру у бронзі — сума вийде чималенька.
До речі, спершу рівняни неоднозначно поставилися і до металевої «Даринки», що на Алеї кованих скульптур на Лебединці. Деякі пенсіонерки навіть скаржилися міському голові Володимиру Хомку на те, що скульптура надто… еротична й тому її треба прибрати. Однак «Даринка» залишилася на своєму місці, а решта рівнян та туристів охоче з нею фотографуються.
