Минулої п'ятниці з другої спроби Ігор Соркін був призначений головою Нацбанку, а його попередник Сергій Арбузов звільнився, готуючись взяти з рук Азарова кермо уряду. Схоже, Янукович і його протеже вважали, що депутати мали зіграти за їхнім сценарієм за будь-яких умов. Результативність мав гарантувати лише той факт, що Янукович поставив підпис під поданням кандидатури. Тому Ігор Соркін взагалі не напружувався перед розглядом питання та не влаштовував переговорів з фракціями парламенту в пошуку голосів. Він навіть не організував зустріч із "регіоналами". Більше того, Соркін не відгукнувся на прохання про побачення з радою президентської фракції, куди входять керівники підгруп.
Подібна зверхність вразила багатьох "регіоналів". При тому, що фракції вдалося забезпечити високу явку. Так, у четвер зранку до парламенту прийшли навіть хворі "регіонали" — на милицях прибув Дмитро Святаш, з поламаною рукою — Лариса Мельничук, з бронхітом — Борис Колесніков та з застудою — Сергій Тігіпко. У парламенті так і не побачили, приміром, Сергія Клюєва або близького соратника Ахметова Сергія Кия. Але ніщо не заважало Партії регіонів, застосовуючи улюблені фокуси Чечетова, спочатку звільнити Арбузова з Нацбанку, а потім призначити на посаду Соркіна. Однак цифри на табло вперше за багато місяців показали, що "бюро замовлень" при парламенті дає збій. Отже, перше голосування було за звільнення Арбузова. "За" — 217 голосів. Рішення не прийнято. За шість хвилин регіонали намагаються повернутися до розгляду цього питання — "за" тільки 221 депутат. Виникає зрозуміле запитання — чому двічі голосування дало збій? Звичайно, у залі не було стовідсоткової явки "регіоналів". І голосування за відсутніх Повалій або Продивуса давало привід опозиції іти блокувати трибуну. Але в інші часи така перспектива не лякала "регіоналів", коли над ними висів меч виконання вимог президента. Видно, що у четвер за звільнення Арбузова кнопку не натиснула чимала група депутатів, орієнтованих як на Рината Ахметова (наприклад, Євген Геллер або Віталій Калюжний), так і на главу Адміністрації Президента Сергія Льовочкіна (як Іван Фурсін або Віталій Чудновський). Їхні картки були в залі, але не голосували. Це — не випадкові люди, а учасники найближчого оточення чи навіть члени їхніх родин. Завершив цю картину спікер Володимир Рибак, який не став проштовхувати Арбузова, а закрив засідання парламенту. Таким чином, було продемонстровано щонайменше два нових настрої в депутатському середовищі. Перше — апетити та манери Сім'ї Януковича викликають алергію навіть у найближчих соратників Президента. А неповага до депутатів з боку маловідомих персонажів, єдиною заслугою яких є дружба з президентським сином, здатна викликати тихий спротив. Друге — прем'єрство Арбузова, яке до сьогодні виглядало вже вирішеним питанням, не таке і безхмарне: якщо він не зміг одразу мобілізувати 226 голосів за своє звільнення, то де гарантії, що він знайде 226 за своє призначення керівником уряду? Найбільш задоволеним може почуватися Андрій Клюєв. Він мав усі підстави ображатися на Януковича, який не оцінив його організаторських здібностей та обминув увагою в ході передноворічної роздачі посад — Клюєва залишили на безгрошовому місці секретаря Радбезу. Зараз Клюєв, що відсторонився у четвер від збору голосів за Арбузова, мав нагоду показати Януковичу різницю — за його участі процес працював як годинник, а без Клюєва голосування двічі закінчувалося невдачею. Таким чином, Арбузов і компанія не просто показали власну неефективність у своїй пихатості. Вони виставили на посміховисько і самого Януковича, який виявився в незвичному становищі: з одного боку, рідна фракція не дає 100 відсотків голосів за його висуванця, з іншого — призначений його указом перший віце-прем'єр не спромігся знайти голоси за своє звільнення з першої спроби.
Хто такий пан Соркін?
Зрештою, необхідні кадрові рішення парламент ухвалив у п'ятницю. Зміна керівника Національного банку, за великим рахунком, не означає нічого нового. Ігор Соркін — це втілення прагнень Сім'ї Януковича контролювати друкарський верстат держави. "Українській правді" вдалося отримати його "особову справу", підготовлену відділом кадрів. | |
 | Ігор Соркін |
