Не знаю, як де, а у Києві це виглядало так: на бігові доріжки порожнього Олімпійського стадіону вивели кількасот людей з українськими прапорами, після чого ці люди зробили декілька кіл навколо футбольного поля. Виглядало це все щонайменше безглуздо. Причиною несподіваного «єднання» стало повідомлення про те, що саме 16 лютого росіяни мають здійснити збройний напад на Україну. Тому наша влада на чолі з президентом не знайшла нічого кращого, ніж у відповідь на загрозу війни водити бідолашних бюджетників по колу з прапорами. Це нагадувало танці племен дикої Австралії, які за допомогою певних рухів намагалися колись чи то викликати дощ, чи, навпаки, цьому дощу запобігти. Що цікаво — це тоді допомогло! 16 лютого на нас таки не напали, що, судячи з усього, дало Зеленському впевненість у тому, що і надалі у відповідь на збройну загрозу варто просто вивести людей на вулицю з прапорами. Не вийшло — за тиждень чаклунські танці українських бюджетників припинили діяти на агресорів і ті посунули на нашу землю. З того дня про День Єднання вже ніхто і ніколи не згадував. А чому, власне? Указ президента ніхто не скасовував, тож сьогодні ми всі, як законослухняні громадяни, маємо надягти синьо-жовті стрічки і вийти на вулиці з прапорами. Звісно, якщо не буде повітряної тривоги. Про неї у тому указі нічого не було сказано. Так само як не було сказано нічого про підготовку до оборони від агресора. Це все ми робили вже потім. Хтось ішов до військкоматів, аби стати на захист рідної землі зі зброєю в руках, хтось вивозив жінок та дітей подалі від лінії фронту, хтось сидів тихо і чекав, чим все це закінчиться… Минув рік. За цей час світ побачив наше справжнє єднання, яке сталося без жодних указів і обійшлося без гуляння з прапорами. Маємо тяжку та криваву війну, яку рік тому ніхто не міг собі навіть уявити. Маємо президента-героя, який вже дванадцятий місяць не вдягає нормального костюма, надихаючи тим самим нас усіх на опір ворогу. І маємо День Єднання, з яким я вас усіх ще раз вітаю. Нехай цей день нагадає нам про розгубленого напередодні війни Зеленського, якому слід було б давно скасувати той свій указ від 14 лютого 2022 року. Щоб не було соромно. Соромно тим, хто цей сором ще має.
