Поставлено крапку в справі «лохотронників», яка тягнеться ще з 2002 року. Минулого понеділка голова Рівненського міського суду Петро Денисюк організатора та одного з членів гурту відправив у колонію, а двох жінок та їхнього спільника хоча й засудив, проте всіх — умовно.
…Гурт «лохотронників» працював на ринках Рівного. Схема традиційна: роздача білетів і агітація взяти участь «у безпрограшній та безкоштовній лотереї». Люди, забуваючи давню як світ істину про те, що безкоштовним сир буває лише у мишоловці, охоче погоджувались на участь у розіграші. Власнику білета треба було лише знайти у каталозі товар, власником якого він став. Якщо там значилось, що людина виграла магнітофон, за кілька хвилин поряд неодмінно з’являлась особа, яка мала точнісінько такий же білетик з... аналогічним виграшем. Ошелешений «щасливчик» намагався довести, що він першим прийшов, а значить — виграш його. — Сперечатись не варто, давайте організуємо аукціон. Хто з вас більше заплатить грошей, той і стане власником магнітофона, — пропонував організатор. Той, хто погоджувався, навіть не підозрював, що «торг» приречений на програш, бо його суперник — учасник чи учасниця «лохотрону». Люди так азартно грали, що викладали з гаманця інколи понад тисячу доларів. Але в суперника чи суперниці, зрозуміло, сума завжди була більшою. Коли людина нарешті розуміла, що її ошукали, і намагалася повернути втрачене, її спроваджували з ринку похмурі чоловіки, які не радили звертатись у міліцію. Коли одного разу рівненські телевізійники спробували зняти сюжет про «лохотрон», їх також спровадили з ринку з попередженням там не з’являтись. Якщо ж коли-небудь ризикнуть, від телекомпанії, мовляв, «навіть каменя не залишиться». Шахраїв затримали у 2002 році працівники управління боротьби з організованою злочинністю. Тоді на лаву підсудних потрапило 14 осіб із 17 затриманих. Однак під варту правоохоронці взяли лише п’ятьох. Всім підсудним інкримінували шахрайство, двом — створення злочинної організації, а решті — участь у ній. Загалом слідчі нарахували 15 епізодів шахрайства. У всіх епізодах потерпілі втратили від 50 гривень до 1200 доларів. Дехто із жертв чи то посоромився, чи побоявся давати свідчення проти затриманих. За скромними підрахунками, «лохотронники» виграли у лотерею понад 100 тисяч гривень. До речі, на той час суд вперше слухав справу, де співучасть підсудних було кваліфіковано як створення та діяльність злочинної організації, за що передбачено покарання до 15 років позбавлення волі. Тоді підсудних захищали вісім відомих в області адвокатів. У 2004 році суддя Сергій Боймиструк засудив «лохотронників» до 5-6 років позбавлення волі, дехто отримав умовне покарання. Та організатор гурту Ігор К. зник з Рівненщини. Його знайшли у Чехії лише у 2007 році й восени того ж року депортували в Україну. 33-річний Ігор та ще четверо учасників його гурту потрапили на лаву підсудних лише тепер. Голова міського суду Петро Денисюк, який розглядав цю справу в суді, визнав підсудних винними у шахрайстві, а Ігоря — у створенні злочинної організації. Ігоря К. він засудив до шести з половиною років позбавлення волі. З нього також буде стягнуто в дохід держави 12 тисяч гривень за депортацію в Україну. Підсудний винним себе не визнав. Віктора Я. засуджено до 5 років позбавлення волі, його взяли під варту в залі суду. Чоловікові до наручників не звикати, адже на його рахунку вже 4 судимості за хуліганство та грабежі. Ще троє учасників «лохотрону» отримали по п’ять років позбавлення волі, проте умовно. Віктору Б. суддя дав випробувальний термін — 3 роки. Вікторія Г., яку «лохотронники» охрестили прізвиськом «Цунамі», отримала два роки випробувального терміну. Стільки ж присуджено й Світлані М., відомій під прізвиськом «Мадам Брошкіна». Жінки здебільшого працювали підставними гравцями. Оскільки цей вирок суду ще не набрав чинності, прізвищ «лохотронників» ми не називаємо.
