У Рівному Святослав Євтушенко добре відомий як депутат міської ради, голова постійної комісії транспорту і зв’язку та організатор будівництва сміттєпереробного заводу. Однак тільки близькі люди знають, що він ще й цікава людина, люблячий чоловік і турботливий батько. Про сім’ю, життя поза роботою та свої мрії Святослав Євтушенко розповів кореспонденту “РВ” .
Святослав Євтушенко
- Святославе, а ким ви мріяли стати в дитинстві?
- Як і кожен, у дитинстві мріяв про не зовсім звичну професію - хотів стати космонавтом. Навіть після школи вступав до Харківського військового авіаційного училища. Та не склалося. Вступив до НУВГП за спеціальністю "міське будівництво та господарство".
- Не шкодуєте про такий вибір?
- Мені подобається моя професія, вона дозволила здобути багато корисних знань і вмінь, які реалізовую на практиці. Та й зараз продовжую навчатися. Нещодавно здобув економічну освіту в Тернопільському національному економічному університеті. Нині ж став здобувачем на своїй рідній кафедрі міського будівництва та господарства у НУВГП, хочу писати наукову роботу та працювати у цьому напрямі.
- Напевно, ви були сумлінним студентом, якщо вирішили продовжувати навчання та займатися науковою діяльністю...
- В університеті вчився добре. Щоправда, були предмети, лекції з яких регулярно прогулював. Але були й такі предмети, до яких ретельно готувався, завжди ходив на пари, намагався взяти для себе корисне. Навчаючись в університеті, я паралельно працював. Спочатку - вантажником, муляром, а згодом - проектантом.
- А яким ви були школярем?
- Я закінчив рівненську ЗОШ №20. З дисципліни у мене завжди було "відмінно". А ось у навчанні траплялося всяке. Наприклад, у сьомому класі в мене було аж сім двійок. Та школу закінчив лише з двома четвірками, решта - відмінно.
- Святославе, зараз ви з усмішкою згадуєте свої шкільні двійки. А чи примушуєте вчитися своїх дітей?
- У мене найкращі діти, я їх дуже люблю. Донька Христинка навчається у першому класі. Із задоволенням ходить до школи та з ентузіазмом розповідає про навчання. Вивчає також іноземні мови, і їй це дуже подобається. Потреби примушувати доньку вчити уроки немає, це відбувається, як правило, у формі гри. А менший син Назарчик ходить у дитячий садок, щоправда, неохоче. А от на заняття з карате - із задоволенням, інколи вдома показує, що нового освоїв, зазвичай тренується на мені.
- У ваших дітей такі гарні українські імена. Хто обирав?
- У нас патріотична родина. Тому коли народилися діти, то варіантів імен неукраїнського походження не було. Та затверджували імена дідусь і бабуся дружини, відтак назвали діток Христинкою і Назарчиком.
- Як ви проводите час з сім'єю?
- Коли маю хоч трохи часу, намагаюся пограти з дітьми в різні ігри, почитати їм або просто піти разом на прогулянку. Також Христинка і Назарчик дуже люблять допомагати мені готувати. Це у нас виходить весело і приносить всім багато радості. Щоправда, після таких приготувань, напевно, уявляєте, як виглядає наша кухня! Та й подорожуємо ми завжди разом, дітям це подобається.
- Чи є у вас сімейні традиції?
- Здебільшого наші родинні традиції пов'язані зі святами, особливо новорічно-різдвяними. Ці свята ми завжди проводимо у сімейному колі та обов'язково вдома, відклавши навіть термінові справи. Щороку, обов'язково саме 31 грудня, разом із дітьми прикрашаємо ялинку. Окрім того, разом із сім'єю щонеділі та на всі великі православні свята ходимо до церкви.
- Ви багато працюєте. А як проводите вільний час?
- Інколи зміна діяльності - це вже відпочинок. Але найкращий духовний відпочинок - це похід до храму. Майже щонеділі ходжу в церкву, бо відчуваю у цьому духовну потребу. А взагалі я дуже люблю подорожувати разом із своєю сім'єю, ми багато де бували разом. Також мені подобається читати. А інколи я відпочиваю щось готуючи.
- Що найбільше подобається готувати?
- Я ніколи не готую за рецептом - люблю експериментувати. Подобається готувати різноманітні супи, запіканки, м'ясо, обов'язково додавши до них щось нове. Навіть одна й та ж страва часто виходить у мене по-різному.
- Які книги любите читати?
- Найбільше люблю фантастичну, історичну літературу. Наприклад, книги братів Стругацьких, Роберта Хайнлайна, Дена Сіммонса, Артема Каменистого. Зараз ще багато читаю професійної літератури.
- А яка улюблена книга?
- Важко виділити одну книгу... Подобається повість братів Стругацьких "Населений острів", а нещодавно мене вразила трилогія "Гиперіон" та її продовження двологія "Ендиміон" Дена Сіммонса...
- А яку книгу ви першою прочитали?
- "Пригоди Незнайка на Місяці". Ця книга тоді мені справді дуже сподобалася.
- Ви, напевно, мрійник: захоплюєтеся фантастичною літературою, полюбляєте подорожі... Чи я помиляюся?
- Лише мріяти - цього мало, потрібно й працювати для того, щоб наші бажання збувалися.
- А про що мрієте?
- Зараз понад усе хочеться, щоб в Україні нарешті був мир і спокій, щоб все було добре і кожен із нас був впевнений у завтрашньому дні.
- Що для вас головне у житті?
- Завжди залишатися людиною. Можливо, банально звучить, але у наш час люди часто про це забувають.
- А що ви найбільше цінуєте у людях?
- Щирість і відповідальність. Я дуже не люблю нещирих людей, брехні і, що б не сталося, вважаю, що краще сказати правду і тоді шукати вихід із ситуації.
- Чи маєте ви життєве кредо?
- Якщо хочеш щось зробити - роби. Вважаю, що людину потрібно оцінювати за її вчинками, а не за розмовами і планами.
- Наша розмова відбувається напередодні новорічно-різдвяних свят. Що б ви побажали рівнянам?
- Мирного неба, мудрості нам усім, розуміння, єдності та віри у краще. Адже яким буде наше майбутнє - залежить від нас. З прийдешніми вас Новорічними і Різдвяними святами!
