Приміщення нинішньої школи №3, як свідчать архіви, вперше почали використовувати для занять з учнями у 1907 році. Тоді власник двоповерхової будівлі спеціально віддав її місту, отримавши натомість якісь привілеї від міської управи. З тих пір тут постійно навчалися школярі і лише, залежно від змін у державі, змінювалася вивіска з назвою навчального закладу. Зі стін школи за цей період вийшло чимало відомих не лише у Рівному особистостей.
В архівних документах 1914 року повідомляється, що в будівлі на вулиці, названій на честь царя Олександрівською, розташовувалося друге вище початкове училище. Потім, за часів панування Польщі, у будинку розмістили найбільшу у місті школу, яка носила ім’я польського письменника Генріка Сенкевича. У ній навчалося понад півтори тисячі школярів (нині 400). З 1939 року школу перейменували у Третю гвардійську, адже в період існування СРСР тут навчалися в основному діти військових офіцерів. Пізніше вона стала просто міською середньою школою №3, хоча, зважаючи на близьке розташування військових частин, у ній продовжували навчатися здебільшого діти військових. Школа №3 стала першим у місті навчальним закладом, у якому започаткували п’ятиденне навчання. Тут же з ініціативи директора Віталія Пермякова, який найдовше з усіх керівників очолював школу, турбуючись про здоров’я школярів, експериментально запроваджували навчання без домашніх завдань. У школі №3, розповідають тут, завжди була сильна підготовка школярів з фізики, математики, хімії. Тож її випускники без проблем поповнювали число студентів вищих навчальних закладів тодішньої столиці держави Москви. Одним із таких випускників був син військового Олег Макаров, який після закінчення Московського Вищого технічного училища імені Баумана став льотчиком-космонавтом і тричі літав у космос. Двічі Герою Радянського Союзу Олегу Макарову присвоєно звання почесного громадянина Рівного, а на стіні школи про славного випускника нині нагадує пам’ятна дошка. Про нього вчителі згадують, що він був скромним і безмежно закоханим у математику. — Наші випускники завжди мали активну громадянську позицію, — розповідає заступник директора школи, вчитель історії Лариса Сотнічук. — Адже у школі шанували тих, хто має власну думку. Неабияку роль у вихованні рис справжнього громадянина відіграють вчителі. Так, скажімо у нашій школі працювала вчитель Анастасія Слонова, 17 випускників якої вступили до військового училища. Пізніше вони добровольцями пішли служити в Афганістан. Один з цих учнів, Віктор Красільніков, в Афганістані загинув. Нині його ім’я носить маршрут №61 міста. А, скажімо, вчителі-мовники Стелла Русіна, Любов Орлова, Ольга Сахно випустили людей, які стали письменниками, журналістами. Серед їхніх випускників засновник газети «Рівне вечірнє» Микола Несенюк, викладач Національного університету водного господарства, письменник Сергій Назаров, журналіст і літературний критик Олег Качмарський. Серед випускників школи №3 — чимало й інших відомих особистостей. Це начмед Будинку дитини, депутат облради Віра Кобилянська, начальник обласного управління промисловості Володимир Пшеюк, заступник начальника обласного управління у справах сім’ї та молоді Віталій Ліпський та його брат, виконавчий директор молодіжної громадської організації «КВН Рівненщини» Юрій Ліпський, депутат Верховної Ради минулого скликання Олег Калашніков, який «прославився» побиттям журналістів телеканалу СТБ, чемпіонка Європи з дзюдо Ольга Суха, відомий спідвеїст Віктор Трофімов, лауреат Всеукраїнського конкурсу «Вчитель року», директор школи №10 Олег Фідря. Нині у школі оформляють шкільний музей. У ньому зібрали інформацію про своїх відомих і не дуже випускників. Тож тут можна побачити вирізки зі старих газет з інтерв’ю з космонавтом Макаровим, щоденник з відмінними оцінками і подяки за гарне навчання Віталія Ліпського, учнівський квиток Віктора Красільнікова та ін. Урочисто відкрити музей планують завтра, коли до школи зберуться колишні випускники. Адже саме в цей день школа відзначатиме столітній ювілей.
