Цими днями фірми, що торгують ліками від застуди, розгорнули такий наступ на покупця, що не хворіти і не користуватися оцими всіма чудодійними засобами стає майже непристойно. Стільки тобі уваги — а ти досі здоровий сам по собі. Причому самі виробники та продавці тих ліків, треба думати, здорові заздалегідь, щоб мати змогу для нас, слабих, оці всі пігулки виготовляти. Нам залишилося лише вибрати — або лікуватися, або просто так жити. А що робити тим, хто вибрати не може? Я не про людей. Я про дерева. Про каштани, що вже котрий рік страждають від паразитів, які засушують дерева зсередини та роблять наші вулиці восени такими, як взимку. Найпростіший вихід мені відомий — порубати ті каштани і все.
Цими днями фірми, що торгують ліками від застуди, розгорнули такий наступ на покупця, що не хворіти і не користуватися оцими всіма чудодійними засобами стає майже непристойно. Стільки тобі уваги — а ти досі здоровий сам по собі. Причому самі виробники та продавці тих ліків, треба думати, здорові заздалегідь, щоб мати змогу для нас, слабих, оці всі пігулки виготовляти. Нам залишилося лише вибрати — або лікуватися, або просто так жити. А що робити тим, хто вибрати не може? Я не про людей. Я про дерева. Про каштани, що вже котрий рік страждають від паразитів, які засушують дерева зсередини та роблять наші вулиці восени такими, як взимку. Найпростіший вихід мені відомий — порубати ті каштани і все. Вихід простий. Надійний і, що головне — відповідає нашому національному характеру. Де ви бачили, щоб наш господар у себе на дворі саджав каштани, липи, тополі чи ще якісь декоративні дерева? Навіщо вони йому? Хазяїну потрібні такі дерева, що плоди приносять, і якнайшвидше. Яблуньки, грушки, вишеньки, черешеньки, сливки, абрикоски, горішки волоські… І усе. Коли подивитись здалеку на село, то за високими тополями чи каштанами одразу упізнаєш або школу, або лікарню, або сільраду, або старий маєток чи те, що від нього залишилося. Неплодові дерева у нас саджала і саджає виключно влада. А народ ці дерева із задоволенням за першої нагоди рубає, щоб приткнути там вишеньку. Навіть серед великопанельних хащів мікрорайону «Північний», де люди намагаються прижитися вже третій десяток років, біля дев’ятиповерхівок вони саджають аличу, а не липи чи каштани. З тополями взагалі у нас війна на винищення. Тисячі тополь, які висадили у Рівному за часів Польщі, знищували і знищують нещадно. Щоб пам’яті про тих культурних поляків не залишилося серед наших яблуньок. Тепер оце настала черга каштанів, які висаджували вже за комуністів. З каштанами бореться антикомуністичний шкідник. Бореться і перемагає. Вилікувати каштан просто: слід лише зробити дереву ін’єкцію, тобто вколоти у стовбур, як людині у сідницю, і усе. Шкідник загине, а дерево почне одужувати. Залишилось небагато. Вирішити хто саме буде лікувати наші каштани і чи буде лікувати взагалі. Я особисто готовий купити оту ін’єкцію для каштана, що росте, а точніше, вже сохне під моїм вікном. Щоб хтось правильно вколов дереву ті ліки і врятував його. Теоретично так могли б зробити чи не усі рівняни. Можна раз у житті витратити якісь гроші заради дерева, що росте чи то біля вікна, чи то на дитячому майданчику, чи то по дорозі на роботу чи до школи. На жаль, не буде цього. Ми традиційно можемо лише рубати дерева на вулицях. Аби саджати дерева чи хоча б їх підліковувати, слід стати іншими. Не такими, якими ми є сьогодні. Слід не смітити на вулицях, не ламати все, що не приварено намертво, не розбивати ліхтарів, не залишати на вулиці пивних та горілчаних пляшок і так далі. Список великий. Коротше — треба розпочати по-іншому жити. І якби була така «дерев’яна» ін’єкція, після якої людина починала б дбати про все довкіл, не свинячити, а навпаки, допомагати підтримувати чистоту та вирощувати дерева. Я б ту ін’єкцію сам колов би вам, дорогі мої земляки. Особисто шприцом у сідницю. Аби лише допомогло!
