На Рівненщині є 22 навчальних заклади І-ІІ рівнів акредитації, тобто коледжів і училищ. Як працювати у наступному році, якщо в державному бюджеті не передбачено кошти на їхнє фінансування, а для обласного — це «непосильний тягар»?
Світлана Богатирчук-Кривко, заступник голови Рівненської ОДА:
— Законом про державний бюджет 2018 передбачено, що фінансування коледжів і училищ передається на обласні бюджети. Раніше так само було передано професійно-технічні училища, і це викликало певну проблему. Навіть зараз вони у нас не профінансовані на 100%. На Рівненщині 22 державних вищих навчальних заклади I-II рівнів акредитації. Сума на їхнє утримання для обласного бюджету буде непомірним тягарем. Звичайно, вона буде залежати від того, як вступатимуть діти до цих закладів, але наша мета — зберегти їх усі.
Керівники всіх цих навчальних закладів готують звернення до Кабміну та ВР, щоб у держбюджеті було передбачено додаткові ресурси для місцевих бюджетів або щоб були дотації чи субвенції, щоб профінансувати їх у 2018 році.
Є й інший момент: у нас є заклади, які готують спеціалістів не тільки для Рівненщини, а й для всього Західного регіону. Тобто ми будемо фінансувати їх з обласного бюджету, а в нас діти навчатимуться з Тернопільської та Хмельницької областей. Тоді ця область буде надавати субвенції чи як?
Ростислав Сабадишин, директор Рівненського державного базового медичного коледжу, який фінансується з обласного бюджету:
— Обласний бюджет перед нами свої зобов'язання виконує, але ми багато заробляємо й самі. В разі, якщо на його баланс приймуть й інші навчальні заклади, будемо боротися за виживання, вдвічі більше працювати.
Василь Романчук, директор Рівненського коледжу економіки й бізнесу:
— Ми переходимо на фінансування з міського бюджету, а йому важко витягнути сім навчальних закладів I-II рівнів акредитації. Ми підрахували наші можливі затрати на рік — це приблизно 100 мільйонів гривень і подали міській владі, а нам відповіли, що у міста коштів немає. Ще більша проблема в Дубні та Сарнах, бо ті навчальні заклади, які є в місті, також передаватимуть на міські бюджети. А в Дубні, наприклад, три таких заклади. Тож сподіваємось на субвенції, які мають надаватися із держбюджету на ці цілі місту. Частину заробляємо самі, але ці гроші витрачаємо на книжки, технічні засоби, ремонт, бо держава фінансувала тільки зарплату вчителів, стипендії та частково — комунальні платежі. Минулий рік ми завершили із 600 тисячами боргу за опалення.
