Вперше слово "учасник" я почув у старших класах середньої школи. Звісно, я і до того знав, що мій покійний нині батько пройшов другу світову війну з першого до останнього дня. Але, наскільки пам'ятаю, ні він сам, ні такі, як він, і не думали тоді отримувати за це якісь пільги. Просто жили і працювали, дякуючи долі, що залишилися живі й мають таку можливість. За кілька років я помітив, що кількість "учасників війни" почала чомусь стрімко збільшуватися, хоча мало б бути навпаки. Тепер, як відомо, "учасниками війни" офіційно вважаються всі громадяни, що народилися до 1930 року. Хто молодший — усі як один "діти війни".
Вперше слово "учасник" я почув у старших класах середньої школи. Звісно, я і до того знав, що мій покійний нині батько пройшов другу світову війну з першого до останнього дня. Але, наскільки пам'ятаю, ні він сам, ні такі, як він, і не думали тоді отримувати за це якісь пільги. Просто жили і працювали, дякуючи долі, що залишилися живі й мають таку можливість. За кілька років я помітив, що кількість "учасників війни" почала чомусь стрімко збільшуватися, хоча мало б бути навпаки. Тепер, як відомо, "учасниками війни" офіційно вважаються всі громадяни, що народилися до 1930 року. Хто молодший — усі як один "діти війни". За це їм усім дають якісь копійчані пільги. Навряд чи ці немолоді вже люди розуміють, що ці їхні пільги — засіб збагачення тих, хто займається цих пільг розподілом. Про те, як на цьому вкрасти, можу написати окремо, хоча про це добре знають і ті, хто на цих пільгах жиріє, і ті, хто мав би їх за це судити. Звісно, що люди вони не дурні, а тому розуміють, що "учасники" тої давньої війни не вічні, а красти треба завжди. Тому в нас тепер є купа "чорнобильців", "учасників бойових дій" і ще усякого різного. Але ж і це минає. Від чорнобильської біди вже скоро як тридцять років буде. Тому нинішня війна з Росією цим крадіям народних грошей як манна небесна. Уявляєте, скільки у нас буде "учасників війни" після того, як ця війна рано чи пізно завершиться? Плюс "діти війни", плюс постраждалі, плюс біженці, плюс члени сімей! Не подумайте, я й гадки не маю піддавати сумніву героїзм тих хлопців, які у ці дні на війні, або тих, хто з цієї війни повернувся чи ще туди поїде. Не кажучи вже про загиблих. Я про інше. Я про те, за що нині воюють і віддають життя наші солдати. Якось не хочеться, щоб їхній героїзм став згодом приводом для безчесних людей, аби красти народні гроші або отримувати незаслужені пільги. Тому що наші хлопці, як мені видається, воюють не за це, а проти того. Вони ризикують нині життям, аби ми надалі жили не так, як колись. Щоб ми могли нормально заробляти чесною працею, не ухиляючись від податків, сплативши які, залишишся голим і босим. Щоб армія була у нас справді армією, а не тим, чим вона була у попередні роки і в основному залишається тепер. Щоб міліція охороняла нас, а не навпаки. Щоб діти знову хотіли вчитись на інженерів та конструкторів, а не на податківців, як тепер. І щоб не було у нас більше "учасників війни" числом у покоління. Бо воювати слід за те, щоб усі ми були не "учасниками війни", а учасниками життя. Вільного, довгого і щасливого!
