В останні років двадцять базар замінює більшості наших земляків усе те, що за кордоном зветься «інтертеймент», тобто розвага. Там у них, як і колись у нас, люди у вільний час зустрічаються, спілкуються, знайомляться, сваряться і так далі у різних місцях: на пляжі, на ковзанці, у кіно, в театрі, на стадіоні, у басейні, в бані, у бібліотеці, нарешті. Я сам дитиною знайшов у дитячій бібліотеці чимало друзів, які так само, як і я, приходили туди заздалегідь, аби вихопити цікаву книжку, яку хтось прочитав і приніс назад. Тепер це усе нам замінює базар, де ми і зустрічаємося, і спілкуємося, і знайомимося, і сваримося.
В останні років двадцять базар замінює більшості наших земляків усе те, що за кордоном зветься «інтертеймент», тобто розвага. Там у них, як і колись у нас, люди у вільний час зустрічаються, спілкуються, знайомляться, сваряться і так далі у різних місцях: на пляжі, на ковзанці, у кіно, в театрі, на стадіоні, у басейні, в бані, у бібліотеці, нарешті. Я сам дитиною знайшов у дитячій бібліотеці чимало друзів, які так само, як і я, приходили туди заздалегідь, аби вихопити цікаву книжку, яку хтось прочитав і приніс назад. Тепер це усе нам замінює базар, де ми і зустрічаємося, і спілкуємося, і знайомимося, і сваримося. Та книжка і туди пролізла. Серед рядів із помідорами, пральними порошками, кремами для взуття, турецькою білизною всунулося кілька яток із старими книжками. Тими самими, які багато років тому купували і навіть читали батьки тих, хто сьогодні товчеться по базару. По купі старих книжок можна вивчати нашу недавню історію. І сучасну теж. Звідки беруться на базарі старі книжки? Хтось приносить, аби не викидати — батьки назбирали, а тепер подіти нема куди, не викидати ж. Може, й купить хтось. Книжки там різні. Від таких, які насправді читали, до таких, які просто ставили на полиці меблевих «стінок» задля пристойного вигляду. А що було ставити? Найкраще на полицях виглядали багатотомні видання відомих письменників. Такі були колись у кожного м’ясника, автослюсаря, фотографа, інструктора обкому та інших заможних людей комуністичного суспільства, які мали гроші, та не мали їх на що витратити. Все було дефіцитом. Усе слід було діставати. Але книжки — це було особливе. Щось для душі було потрібно, коли в телевізорі не було чого дивитись, по радіо не було чого слухати, а у газетах не було чого читати. І нехай багато з тих багатотомних видань практично не читали, це все одно впливало на людей позитивно. Людина, яка купувала книжки, нехай і крала у робочий час щось на продаж, була таки багатою духовно. Вірила така людина у щось краще. Мені здається, що саме наявність книжок як мірила багатства і підштовхнула революцію 90-го року, завдяки якій ми тепер маємо демократію. Начитавшись книжок, люди масово збагнули, що окрім книжок, у світі є ще дуже багато цікавого і приємного. Про це мріяли в основному про себе, це і маємо нині на нашому багатому асортиментом базарі. Тепер усе навпаки. Книжки ті старі навіть за невеликі гроші мало хто купує. Є чим людям розважатися. І владі слід підтримувати це становище. Бо в разі, коли народу знову не залишиться нічого, окрім читання книжок, влада опиниться там само, де свого часу опинилися комуністи. Та судячи із співвідношення покупців книжок і покупців горілки, найближчим часом нашій владі нічого не загрожує.
