Міжнародна хроніка щодня показує, як війська країн НАТО втручаються у внутрішні справи Лівії. Причини втручання і все, що навколо них, відомі. Мене особисто вражає інше — техніка, за допомогою якої НАТО здійснює оте своє втручання. Бойові літаки різного призначення, кораблі-авіаносці, підводні човни озброєні ракетами різної дальності. Могутньо виглядає, вражаюче. Поруч показують озброєння Лівії — старенькі автомашини ЗІЛ-131, обладнані колишньою нашою зброєю, які у порівнянні з могутністю НАТО виглядають непереконливо.
Міжнародна хроніка щодня показує, як війська країн НАТО втручаються у внутрішні справи Лівії. Причини втручання і все, що навколо них, відомі. Мене особисто вражає інше — техніка, за допомогою якої НАТО здійснює оте своє втручання. Бойові літаки різного призначення, кораблі-авіаносці, підводні човни озброєні ракетами різної дальності. Могутньо виглядає, вражаюче. Поруч показують озброєння Лівії — старенькі автомашини ЗІЛ-131, обладнані колишньою нашою зброєю, які у порівнянні з могутністю НАТО виглядають непереконливо. Найголовніше — кожен запуск ракети по Лівії коштує мільйон доларів. Далі продовжувати? Згадувати про те, що у нас теж є ніби збройні сили, у порівнянні з якими армія полковника Каддафі виглядає непорушною силою. Звісно, якби війну вели не ракетами по мільйону за штуку, а генеральськими чи маршальськими погонами, то ми були б у світі серед перших. А окрім погонів, у нас що-небудь є? Я не про старі танки радянського зразка, які продовжують випускати у Харкові й продавати в Африку. Я про збройні сили, які могли б комусь протистояти в разі чого. Що ми знаємо про нинішній стан нашого війська? Що його перевели з онуч на шкарпетки? Що «діди» встигають мордувати «салабонів» удвічі швидше, ніж колись, бо служать лише рік? Що хтось знову щось вкрав від солдатської каші? Все це нам періодично повідомляють. Власне ж про бойову підготовку мовчать. Бо ж дорога нині війна. Сто разів подумає наш командир, перш ніж дати команду завести танк. Навіщо його заводити, солярку дарма палити? Про запуски ракет по мільйону штука годі й казати. Ну на парад раз на рік зберуть наших вояків і практично усе. Власне, це нікого особливо не хвилює. Генерали засідають у штабах і соціально себе захищають. Всі інші займаються тим самим. Але ж все може статися. Ми ж до НАТО не вступили свого часу. А що, коли у нас щось трапиться революційне і те НАТО вирішить влаштувати у нашому небі зону без польотів? Ми ж так до кінця самі з цим не впоралися. Ще залишилось декілька аеропортів із сотень, що працювали двадцять років тому. Ще літак можна побачити у небі раз на тиждень. А як бомбити почнуть? Думаю, що нашим збройним силам було б добре самим і добровільно повитягати усі залишки зброї, яка у них ще є, і знищити її у присутності іноземних наглядачів. Шкодувати тут немає за чим — усе, що було з тої зброї цінного, вже давно продано і перетворено на усіляку нерухомість. Тож усе треба знищити щоб нас ніхто не думав бомбити. А як же оборона, запитаєте? А що нам обороняти? Від кого? Все, що можна, у нас вже забрали. Ті, хто забрав, самі себе від нас успішно охороняють. Ну це вони думають, що успішно. Їздять караваном за Януковичем, демонструючи, як вони його охороняють. Варто одному такому літаку, як тепер над Лівією літають, пролетіти над Межигір’ям і вся ця охорона розсиплеться вмить. Сподіваюсь, що до цього не дійде. Бо захиститися від нападу військ НАТО можна двома способами. Перший — накопичувати зброю і готувати війська, чого ми вже не вміємо. Другий — регулярно і демократично проводити вибори, що ми якраз поки що можемо. В такому разі для оборони можна обійтись самими лише генералами. Бо найдорожчий наш генерал все одно обійдеться дешевше за одну їхню ракету.
