Ще півроку тому слово «діоксин» знали лише фахівці-хіміки, котрі мали справу з речовиною під такою назвою. Потім, як це зазвичай трапляється, слово пішло гуляти країною.
Пішло не саме, а з подачі нинішнього глави держави, якого у вересні спіткала хвороба, в результаті якої офіційні портрети Президента дуже мало схожі на оригінал. Захворіти може кожен, це не гріх, а біда. Інша справа — звинувачувати у цій біді когось конкретно. Віктор Ющенко, як відомо, привселюдно заявив, що його отруїли і він знає, хто саме це зробив. Майбутній Президент навіть пообіцяв публічно назвати імена своїх отруювачів після виборів. Ще тоді сумнів закрався. Чому, власне, після виборів? Що зміниться? Якщо людина, якій повірила більшість народу, обравши своїм Президентом, знає правду, то цю правду слід сказати відкрито. У нас же відкрита, чесна, прозора влада. Чи не так? Для початку можна було б повідомити, про що саме говорив Ющенко з керівником СБУ на тій самій вечері, про яку ніхто б і не знав, якби не сліди на обличчі Президента. І як взагалі виглядає таємна зустріч керівника спецслужби «злочинного режиму» з головним проти цього режиму «борцем». Щось тут не так, щось не клеїться, щось викликає недовіру. Тим більше, що обіцяних імен зловмисників, які підсипали йому в супчик трохи діоксину, Ющенко так досі й не назвав. Причину дивного мовчання Президента підказало недавнє призначення підполковника СБУ на високу міліцейську посаду в Рівному. Про те, що новопризначений є підполковником вищеназваної організації, стало відомо тільки зараз. Тому що із СБУ (читай — КДБ) насправді не звільняють. Там працюють все життя і не завжди у цьому зізнаються. Така вже це організація — таємна спецслужба. Змінюються політичні режими, зникають і утворюються держави, відбуваються революції. Агентура залишається без змін. Знятого з посади після «помаранчевої революції» керівника СБУ на прізвище Смєшко не можна насправді звільнити з «органів». Він там буде завжди, бо занадто багато знає. Та й новий керівник СБУ Турчинов, не виключено, теж не є абсолютним новачком у цій галузі. На секретну роботу чужих не призначають. Сьогодні, у ці хвилини, відбуваються таємні зустрічі агентів з інформаторами. Так було, так є і так буде. Ніяка «люстрація», про яку заговорили було в пресі, реально неможлива. Поданий добре відомими нардепами проект закону, спрямований на боротьбу з «таємними агентами», написаний аж занадто юридично безграмотно. Аж занадто безграмотно. Складається враження, що цей законопроект навмисно писали так безглуздо, щоб його ніколи не прийняли. Згадуючи імена авторів «закону про люстрацію», одночасно розумієш, що прислів’я «на злодієві шапка горить» не під силу відмінити жодному парламенту. Так що забуваймо потроху слово «діоксин». Передумав наш Президент називати імена своїх «отруювачів». Видно, в Ющенка є серйозні підстави мовчати, забувши про те, що він сам нам публічно обіцяв.
