У 1517 році реформатор церкви Мартін Лютер повісив на церковних воротах 95 революційних тезисів. Серед них: не Божі, а людські думки проповідують ті, хто вчить — як тільки монета задзвенить у ящику, душа миттєво вилітає з Чистилища. Дзвін золота лише збільшує прибутки, а прощення тільки у Божій волі…
У 1517 році реформатор церкви Мартін Лютер повісив на церковних воротах 95 революційних тезисів. Серед них: не Божі, а людські думки проповідують ті, хто вчить — як тільки монета задзвенить у ящику, душа миттєво вилітає з Чистилища. Дзвін золота лише збільшує прибутки, а прощення тільки у Божій волі… Навесні 2012 року митрополиту Павлу — настоятелю Києво-Печерської лаври дарують Lexus вартістю 120 тис. доларів. Дарувальник — анонім. Авто підігнали під резиденцію митрополита і залишили разом із документами та целофаном на шкіряних сидіннях. Мимоволі закрадається підозра, що це зроблено не від любові до Бога, Церкви або персонально до митрополита Павла. Це схоже на хабар… Богу. Це що ж такого треба було вчверити, щоб просити митрополита »віднести» Богу такий цінний подарунок? До речі, у митрополита вже є відносно новий »Мерседес» вартістю 100 тис. доларів — аналогічний подарунок із минулого року. »Лексус» для митрополита залишився б без уваги ЗМІ, якби не гучні скандали, які напередодні Пасхи струснули Російську православну церкву і зробили тему Церква і багатство актуальною. Спочатку був годинник. Файний такий, швейцарський годинник Breguet вартістю 30 тис. доларів. Навіть не сам годинник, а його віддзеркалення на лакованій поверхні столу. Бо на фото, яке облетіло весь світ, на руці патріарха Кирила годинник відсутній — а у дзеркалі відбивається. За цим послідував квартирний скандал. Патріарх Кирило, який приймав обітницю »нестяжательства», подав у суд на сусіда, що мешкає у знаменитому будинку на Набережній поверхом нижче і є священиком Української православної церкви (у минулому хірург із світовим ім'ям на прізвище Шевченко). Під час ремонту будівельний пил крізь вентиляційні отвори проник у квартиру патріарха. Збиток, який був завданий майну, позивач оцінив у… 600 тисяч доларів. Пікантності додає той факт, що позивачем виступив не сам патріарх, який, як відомо, приймав обітницю монаха, а таємнича особа жіночої статі, що мешкає у його елітному помешканні з виглядом на Кремль. Журналісти мов пси накинулись на патріарха. Родичка? Кирило не моргнувши оком — вона. Журналісти — сестра? Кирило незворушно — троюрідна. Що-що, а дискутувати патріарх вміє з дитинства. Відомо, що у десятирічному віці його — хлопчика з віруючої родини — вчителька примушувала вступити у піонери. Володя Гундяєв погодився, але з однією умовою: »МарьІванна, а можна я у піонерському галстуку буду у церкву ходити?». Питання про »піонери» зникло саме собою. Патріарх Кирило (у миру Володимир Гундяєв) — успішний менеджер. Величезний і складний організм Церкви перебуває під його пильним контролем. Якби це була бізнесова корпорація, то жодних запитань взагалі б не виникало. Але ця організація насамперед духовна. Очевидно, що її повинен очолювати духовний лідер — беззаперечний моральний авторитет. З іншого боку — не всякий духовний лідер може бути ефективним менеджером. Як тут бути? Можливо, настав час, коли потрібно розділити важку патріаршу ношу. Як у кіно. Режисер займається творчістю, а директор — господарськими і організаційними питаннями. У динамічному ХХІ столітті, як не крути, навіть такій ортодоксальній організації, як Православна Церква не уникнути модернізації. Процес уже пішов, щоправда, поки що у духовному мистецтві. Ще десять років тому ніхто і не думав про православну музичну інтерпретацію Страстей Господніх. »Страсті» виникли у католицькому і лютеранському середовищі. Історія музики знає безліч варіантів Страстей, є навіть карнавальні та рок-версії. І тільки п'ять років тому, вперше в історії і музики, і Церкви з'являється православна ораторія »Страсті по Матфею» митрополита Іларіона (Алфєєва). В основі духовного твору і канонічний євангелістичний текст, і богослужбові тексти православної церкви, що супроводжуються симфонічною музикою. Твір митрополита-композитора справив неабияке враження на відомого режисера Павла Лунгіна (»Острів», »Цар»), який і увічнив його на кіноекрані. Зазвичай музику (саундтрек) пишуть під фільм. У даному випадку — навпаки. Кінофільм »Диригент» створювався як відеокліп під конкретний музичний твір. Саме тому і не варто його закидати камінням, хоча руки і сверблять… Саме тому історію всесвітньо відомого диригента — деспотичного генія, що прибуває на чолі свого знервованого колективу на гастролі в Єрусалим, слід »дивитися» вухами, а не очима. Диригент — сильна людина, однак і він лише слухняний оркестрант, що слідує кожному невидимому руху невидимого диригента із »горнього світу».
