Допомогою на догляд за дітьми, здавалося б, мають право користуватися всі громадяни України. Проте насправді кількох тисяч гривень сім'ю може позбавити працівник соціальної служби, якщо він запідозрить, що державні гроші батьки використовують не за призначенням. Або ж якщо дитину не знайдуть вдома. Автоматично українські діти, які живуть за кордоном, не мають права на підтримку держави.
Розповідає Юрій Сухий, батько восьмимісячної Анжеліки: — Кілька років тому ми із дружиною поїхали в Італію на тимчасове проживання. Час від часу нам доводиться заново оформляти усі дозволи на перебування там, проте все ж ми громадяни України. У грудні у нас народилася друга дитина. Знаючи, що у нас на дітей видають гроші, я навесні приїхав в Україну, аби оформити усі документи. У Рівненському районному управлінні праці та соціального захисту населення мені сказали, що має право писати заяву лише дружина, і порекомендували підробити її підпис, оскільки дружина лишилася в Італії. Нам компенсували витрати за усі місяці, які ми пропустили. Усе ніби було гаразд. Проте гроші приходили на пошту, тому ми з дружиною вирішили переоформити усе на карточку для зручності. Коли ж я знову звернувся до управління, мені відмовили у виготовленні банківської картки і сказали, що кошти більше не нараховуватимуть, бо соціальний працівник не застав дитину вдома. В управлінні нікого не цікавило, що везти маленьку дитину тисячі кілометрів, аби показати соціальній службі, нормальні батьки не будуть. Їх не хвилювало і те, що у Клевані, де ми раніше жили, вікна наші виходили на каналізаційний люк, який не закривався і з якого постійно смерділо. А в Італії ми живемо на березі моря. Я пропонував зв'язатися з дружиною по скайпу, аби працівники могли переконатися, що з дитиною все гаразд. Все-таки зараз XXI століття, проте і в цьому мені відмовили. Окрім того, в Італії наша донечка брала участь в одному з проектів і ролики з нею є в Інтернеті, що вже засвідчує, що в дитини нормальний догляд. Проте працівникам управління потрібно лише бачити дитину перед собою. Виходить, що ні в Італії ми не отримуємо допомоги на дитину, бо ми не громадяни цієї держави, ні Україна нас уже не вважає за своїх. Окрім того, дивує і те, що якби ми, наприклад, жили у зоні радіаційного забруднення, то тоді ми нормально доглядали б за дитиною, а в Італії біля моря своїй дитині шкодимо. Я написав звернення, з якої причини нам перестали виплачувати гроші. Проте мені сказали, що відповіді надавати не будуть, бо має право звертатися лише мама. До речі, знаю чимало українців, які з дітьми живуть в Італії, але отримують гроші. Мені теж пропонували "спростити" перевірки за місцем проживання, проте я відмовився. Ніна Видрак, начальник відділу соціальних виплат Рівненського обласного головного управління праці та соціального захисту населення: — Ми у своїй роботі керуємося постановою Кабміну "Про затвердження порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми", в якій йдеться, що право на допомогу мають ті жінки, які народили за кордоном, але проживають в Україні. Ті ж, хто живе за кордоном, допомоги не можуть отримувати, оскільки, за нормами, ми повинні здійснювати контроль за цільовим використанням коштів. За кордоном ми цього зробити не можемо. Дитина повинна перебувати за місцем реєстрації. Навіть якщо сім'я вирішує змінити місце проживання в межах України, їй доведеться повідомляти про це управління, де вони починали отримувати кошти, і переводити документи на інше. За кордоном така схема неможлива. Щодо оформлення документів, то їх може виробляти будь-хто: як мама, так і тато. Проте якщо початкова заява написана від мами, то лише вона може вимагати відновлення виплат, якщо їх з тих чи інших причин припинили видавати.
