Сергій Коваль з Кіровоградщини і Надія Семенюк із села Товпижин, що на Демидівщині, уже 15 років разом. Познайомилася пара через газетне оголошення, де люди з інвалідністю шукали собі пару.
Подружжя розповіло свою історію кохання для "Вісник+К".
Надія Семенюк народилася із генетичним невиліковним захворюванням, з яким лікарі й досі не знають, як боротися – іхтіозом. Характерною ознакою хвороби є шкіра червоного кольору, що постійно тріскається, лущиться і відлітає такими пластинками, як риб’яча луска. Звідти й назва – «іхтіоз», що грецькою означає риба. Підтримувати стан шкіри можна кремами, які зволожують шкіру, втім вони дуже дорогі і дають тимчасовий ефект.
У сім'ї дівчини троє дітей із п'яти зіштовхнулися із недугою.
– Мені не вистачало спілкування, – розповідає Надія. – У 2005 році в «Порадниці» прочитала оголошення, що люди з інвалідністю шукають собі пару. Недовго думала і написала листа. О, мені листоноша потім пачками пісьма приносила, багато бажаючих було! А мене зачепив Сергій з Кіровоградської області. Тоді ще мобілок не було. А він вказав стаціонарний номер телефону, то я до сусідки ходила дзвонити. Два рази набирала, а батько все каже, що Сергія нема вдома. Ну, думаю, якщо третій раз не вдасться побалакати з ним, значить, не судьба.
У Сергія – дитячий церебральний параліч. Він розповідає, саме поїхав до тітки поїхав, коли батько зателефонував зі словами: «Їдь додому! Що ти вже начудив? Тут до тебе дівчина з Ровна дзвонить!»
Він повернувся, і коли поспілкувався з Надією, то йому відразу сподобався голос нової знайомої. Згодом запросив дівчину до себе на день народження 25 березня і вона погодилася приїхати.
– Батькам сказав, що в суботу Надя приїжджає, і ті потроху готувалися до прийому гості, – продовжує Сергій. – А у четвер заходить на подвір’я якась мадам. Я небритий, у старому одязі. Питає: «Чи тут Сергій Коваль живе? Я Альона з Острога по оголошенню з газети!» Так сюрприз хотіла зробити. Ми всі були в шоці, але ж не виженеш людину! Пригостили, а потім їй наодинці кажу: «Альона, ти гарна здорова дівчина. А я, бачиш, який? Інвалід, на костилях ходжу, на візку їжджу. Не підхожу тобі. Я Надю чекаю!» Не знав, як від неї відкараскатися…
Коли ж приїхала Надія, то з Альоною швидко розпрощалися і продовжили спілкування.
Вже у травні пара приїхала з батьками в Товпижин на знайомство з сім'єю Надії Семенюк, у червні вже відгуляли весілля.
- Я щасливий, що доля подарувала її, - каже Сергій.
Нині у пари вже дві донечки-школярки Іванка та Оксанка.
