На згадку про молодшого сержанта 68-ої окремої єгерської бригади Богдана Нікітіна.
Таку електронну петицію мешканка Рівного подала міській владі. Наразі її підписали 12 людей. А потрібно - не менше 250 підписів, щоб це звернення розглянули.
Ось, що написала рівнянка:
- Я Уляна Сорока, дівчина Нікітіна Богдана Федоровича. Прошу перейменувати вулицю Фабричну. Я вважаю, що буде символічно назвати дану вулицю в мікрорайоні «Північний», адже саме з того району розпочалась історія Богдана: там пройшло дитинство, юність, все життя до повномасштабного вторгнення; саме туди Богдан і повертався у відпустку, під час повномасштабного вторгнення до свого Батька. Там пройшли 29 років життя Богдана, а тепер залишається Памʼять… І доречно було б назвати вулицю іменем Богдана Нікітіна, молодшого сержанта 68-ої окремої єгерської бригади ім. Олекси Довбуша.
Народився Богдан у м. Рівне, 27 листопада 1992 року. Закінчивши 22 школу, здобув освіту кухаря в ДПТНЗ «Острозьке ВПУ». Працював у Рівному, а за тим вдосконалював свої вміння за кордоном — у закладах Чехії та Словаччини. Ставив кухню та розробляв меню в декількох закладах м. Рівне.
З початком повномасштабного вторгнення, Богдан не роздумуючись, вирішив піти до лав Збройних Сил України та захищати свою Батьківщину від клятого ворога зі зброєю в руках, не маючи до того абсолютно ніяких військових знань. Спочатку був у Львівській області на навчанні, а згодом сформували у 115-у окрему механізовану бригаду. Разом із своїми побратимами тримав оборону Сєвєродонецька, де тривали жорстокі бої.
В Сєвєродонецьку після масштабного обстрілу (на передові позиції, де знаходився Богдан прилетіло близько 50 мін; тоді було друге день народження Богдана, він чудом залишився живий), потрапив до лікарні з контузією, але всеодно хотів повернутись до своїх побратимів у стрій, щоб бути разом із ними.
Будучи там, в тому пеклі Богдан писав: «Ми за життя, яке не цінують в безпеці. Тут все по-іншому, я довіряю і мені довіряють. Брати.»
«Я не міг сидіти, і боятись, а вдруг мене заберуть. Навпаки я цього хотів, я їх ненавиджу. Я пішов, щоб в мене вдома цього не було, що я бачу тут.» - говорив Богдан, вийшовши з оточеного міста.
Також разом із побратимами тримали оборону Лисичанська, а згодом перевели до 68-ої окремої єгерської бригади, де був снайпером при розвідці, але вже на іншому гарячому напрямку, на Вугледарському.
Богдан був надзвичайно турботливим, навіть у найважчі дні, крім того, що тримав зброю, ще встигав приготовити побратимам щось смачненьке.
Загинув 14 вересня 2022 року поблизу села Богоявленка, Донецької області, від прямого попадання артилерійського снаряду в автомобіль.
