Зараз дівчина знаходиться у лікарні, де лікує глибокі опіки шиї, рук та ніг.
– Коли це сталося, то все горіло. Ми пробували вибігти у під’їзд, але коли відкрили двері, то не побачили ні сходів, ні підлоги. Добре, що приїхав дядько, який почав кричати, щоб ми бігли на балкон. Якби він цього не крикнув, то мене в живих уже не було, – розповіла Анастасія.
Зараз Анастасія з бабусею живуть в опіковому відділенні лікарні. Адже вони втратили дім та все, що там було.
До атаки Анастасія професійно займалася баскетболом та була капітанською команди.
Президент рівненського баскетбольного клубу «Рівне» Сергій Ліщук відвідав дівчину разом із командою.
– Впевнений, що позитивні емоції допоможуть Насті швидше пройти реабілітацію. Вона має гарний кидок. Буду в майбутньому чекати її у нашій команді, – сказав Ліщук.
