Коли я був малий, серед нас ходив анекдот про партизана, якому в лісі ніхто не повідомив, що війна закінчилася, і тому він досі пускає потяги під укіс. Анекдот цей застарів ще тоді. Принаймні так тоді здавалося. Але ж ні. Спробуйте перейти річку Горинь через залізничний міст одразу за станцією Решуцьк. Вам назустріч одразу вийдуть озброєні охоронці із собаками і скажуть, що прохід заборонено. Стратегічний об’єкт. Хоча думаю, що якого-небудь кума із села ті охоронці таки через той міст пропускають. Могли б і усіх пропускати: кому цей міст тепер треба? Залізниця йде практично в нікуди — потік вантажів у напрямку Латвії та Петербурга зійшов практично до нуля ще у дев’яності роки, а пасажирських потягів йде лише кілька на день. Якщо й підірве хто цей міст, то хіба що браконьєри, які глушать рибу поруч у затоці Горині.
Коли я був малий, серед нас ходив анекдот про партизана, якому в лісі ніхто не повідомив, що війна закінчилася, і тому він досі пускає потяги під укіс. Анекдот цей застарів ще тоді. Принаймні так тоді здавалося. Але ж ні. Спробуйте перейти річку Горинь через залізничний міст одразу за станцією Решуцьк. Вам назустріч одразу вийдуть озброєні охоронці із собаками і скажуть, що прохід заборонено. Стратегічний об’єкт. Хоча думаю, що якого-небудь кума із села ті охоронці таки через той міст пропускають. Могли б і усіх пропускати: кому цей міст тепер треба? Залізниця йде практично в нікуди — потік вантажів у напрямку Латвії та Петербурга зійшов практично до нуля ще у дев’яності роки, а пасажирських потягів йде лише кілька на день. Якщо й підірве хто цей міст, то хіба що браконьєри, які глушать рибу поруч у затоці Горині. Та навіть якщо той міст підірвуть, то це буде лише хорошим приводом його поновити, бо стоїть він іржавий та морально застарілий вже понад шістдесят років. Мало хто пам’ятає, що зруйнований кілька місяців тому такий самий міст через Горинь, тільки автомобільний, у Горбакові, теж свого часу охороняли з карабінами та собаками. Міст через Горинь можна і не охороняти. Теоретично. А куди подіти охоронців, які вже сьомий десяток років ходять довкола мосту туди-сюди? Подумати страшно: людина встигла народитися, вирости, стати дорослою, влаштуватися охоронцем, все життя цей міст охороняти, а потім піти на пенсію. І все, що було у неї в житті, — це отой самий міст, який слід охороняти від диверсантів. І нічого, якби це був один охоронець. Чи декілька. Чи навіть кілька десятків. Але ж над цим охоронцем є командир, над командиром ще більший командир, а керує всім цим не менше, ніж генерал. Так, генерал, який займає поважний кабінет, має у себе штаб і робить вигляд страшної відповідальності, яка покладена на нього Батьківщиною. А відповідальність ця насправді — отакі мости по різних Решуцьках, які слід охороняти не від міфічних диверсантів, а від старості. Щоб не обвалилися. А ще краще, знести їх і побудувати нові, сучасні. Але на це, як відомо, грошей у держави немає. Охороняти іржаву залізяку гроші є, а збудувати замість неї щось пристойне грошей немає. Не знаю, як у кого, а у мене під час військового параду в столиці, коли жменька літаків над Києвом пролітала, була справжня тривога на душі. Щоб не впали, бува, ті начищені бляшанки з начинням ще радянських часів, яке ще не встигли розікрасти. А що, коли заправили ці літаки не тим, чим треба, а те, що треба, пропили? Чому ні? Звинуватили ж відстороненого міністра оборони у тому, що хтось чогось не докладає у солдатські сніданки. Коли живим солдатам не докладають, то де гарантія, що металевим літакам доливають? Але нічого, пронесло. Літаки пролетіли. Парад промарширував, охорона на посту. Нема куди тому диверсанту поткнутися. А може, тих диверсантів немає взагалі? Я запитав якось про це одного поважного генерала. На що той відповів, що диверсанти є, вони лише дуже добре переховуються. Добре, що сказав. Тепер я вже не зможу спокійно збирати гриби у тому лісі за Решуцьком. Досі там нічого страшного не бачив, хіба що бабусі з коробками плетеними гриби-ягоди збирали та діти корови пасли. Тепер розумію, що то були диверсанти. У першому, другому, третьому, четвертому поколінні. Вони коли-небудь таки зламають той міст через Горинь. Якщо сам не впаде.
