Цей ритуал з’явився наприкінці сімдесятих років минулого століття. Тоді замість диктора центрального телебачення з «наступающім» за кілька хвилин до нового року народ почав вітати особисто Леонід Брєжнєв. З екрана телевізора він шамкав якісь ритуальні слова, які практично ніхто не слухав. З причини зовсім не політичної чи ідеологічної. За звичаями тих років перед настанням нового року більшість «радянських людей» вже встигала прийняти чималеньку дозу звеселяючих напоїв і вже не сприймала того Брєжнєва всерйоз. Пригадую, як ми колись увімкнули в момент його новорічної промови музику групи «Боні Ем». Непоганий дует вийшов!
Згадана традиція збереглась і донині. Наприкінці останнього дня 2024 року перед нами виступить президент України. Взагалі він перед нами виступає щодня, і його звернення вже давно не надихають, не втішають і не дратують. Видається, що від тих звернень втомився і сам президент, і ті, хто йому ці звернення пише. Чи, може, перед новим роком Зеленський скаже нам щось особливе? Навряд, щось справді серйозне нам можуть сказати звідки завгодно, але не з Києва. Бо не у нас нині пишуть найголовніші промови і визначають долю світу, і нашу в тому числі. То, може, як колись? Приготуватись до того звернення за допомогою чогось звеселяючого? Та навряд чи від цього стане насправді весело...