Третій день Різдва ледь не став останнім днем життя 65-річної мешканки села Дубрівка Дубенського району Віри Жданюк. Збираючи хмиз біля будинку, що за кілька десятків метрів від її житла, вона впала у закинутий колодязь.
Про існування колодязя біля будинку, який давно залишився без господарів, не пам’ятали навіть дубрівчани, які живуть тут по сусідству. Адже розташований за кілька метрів від дороги, він не був огороджений, не мав цямриння. Колись хтось колодязний отвір прикрив листком бляхи, однак жесть присипало опалим гіллям та листям, тож помітити небезпеку було неможливо. Того злощасного дня близько чотирнадцятої години пенсіонерка Віра Жданюк у пошуках хмизу, як завжди, забрела на подвір’я закинутого будинку. Вже й встигла трохи назбирати ломаччя, аж раптом один крок — і опинилася на дні колодязя під шаром гіляччя, листя, решток бляхи. Отямившись від падіння, пенсіонерка почала гукати на допомогу. На її щастя, крики почула жінка, що мешкає по сусідству — Лідія Варченко, яка з якоїсь причини вийшла в цей момент на вулицю. Саме вона підняла тривогу, зібрала інших сусідів. Вони почали світити дзеркалом у колодязь, щоб переконатися, що саме звідти лунає голос. Звісно, під шаром сміття Віру Жданюк помітити було неможливо. Однак, оскільки вона продовжувала обзиватися, люди не залишили її напризволяще. Хтось здогадався зателефонувати в Дубно на «швидку», а диспетчер звідти вже повідомив про прикрий випадок у пожежну частину. Невдовзі прибули пожежники СДПЧ-13 до злощасного колодязя. Ще майже годину вони діставали жінку з 40-метрової глибини. — Коли ми приїхали, біля колодязя стояли люди, — розповів прапорщик Сергій Бойко. — Погукали жінку — вона обізвалася. Вирішили опустити до неї рятівника. Біля колодязя росло дерево. Ми використали його для того, що перекинути через нього мотузку в колодязь. Коли рятівник Анатолій Зірук почав по ній опускатися, виявилося, що мотузки недостатньо, щоб дістатись дна. Довелося зв’язувати разом ще декілька мотузок. Анатолій опускався з протигазом, оскільки на дні колодязя стояла задуха від прілого листя. Він змушений був спочатку розгребти завал з гілля та листя, яким засипало жінку. А вже потім дістати з допомогою рятівного пояса і її саму. Працівники «швидкої» відразу ж надали потерпілій першу медичну допомогу і забрали в лікарню. Мушу визнати, що жінці пощастило, адже глибина у 40 метрів дорівнює висоті десятиповерхового будинку. І падіння в таких випадках завершується, як правило, трагічно. Втім, те, що жінка була одягнута в шубу, яка в даному випадку спрацювала як парашут, та впала на гілля та сміття, а не у воду (вода в колодязі тільки після падіння жінки почала прибувати), її врятувало. Зараз Віра Жданюк перебуває у травматологічному відділенні Дубенської районної лікарні. Як розповів лікар Дмитро Підцерковний, який теж вважає, що жінка тільки дивом залишилася жива, у неї, окрім вивиха правого передпліччя, виявлено перелом поперекового хребця і є підозра на наявність черепно-мозкової травми. Втім, ці травми не становлять загрози життю потерпілої й вона зможе в майбутньому нормально ходити. Правда, лікуватися після падіння жінці доведеться близько чотирьох-п’яти місяців. Тим часом проблема закинутих будівель, біля яких можуть бути розташовані такі ж закинуті й небезпечні колодязі, залишається актуальною для Дубрівки. Адже нині тут на село у 170 дворів налічується аж 35 будинків, в яких ніхто не живе. — Господарі цих будинків повмирали, — говорить Віра Здолбіцька, секретар Привільненської сільради, у межі якої входить Дубрівка, — а їхні діти та внуки з села повиїжджали і навідуються до осель своїх померлих рідних лише для того, щоб обробити городи. Перевіряти, в якому стані ці будинки чи подвір’я біля них, ми не маємо права, оскільки це — приватна власність. Звісно, в даному випадку ми вживемо якихось заходів. Викличемо з Дубна внучку колишніх господарів і будемо вимагати, щоб вона щось із тим колодязем робила. Адже туди запросто може впасти ще хтось. Тим більше, колодязь розташований майже над самою дорогою. Поки що закинутий колодязь, який ледь не став могилою для Віри Жданюк, пожежники накрили дошками і рекомендували людям огородити його або демонтувати. Чи буде ця рекомендація виконана і чи не покалічить закинутий колодязь ще когось — покаже час.
