Для генералів МВС квартири є, для інваліда — кімнати нема?

1160 0

Ми у соцмережах:

Для генералів МВС квартири є, для інваліда — кімнати нема?

Колишній міліціонер, а нині інвалід І групи Юрій Степуков, марно очікує покращення житлових умов від своїх колишніх роботодавців. Чоловік з дружиною, донькою та онуком мешкає в одній маленькій кімнаті відомчого гуртожитку на вул. Дворецькій, яку повільно "з'їдає" грибок. На кожного припадає не більше трьох метрів площі. Медики стверджують, що з огляду на діагноз, йому потрібне окреме приміщення.

Ольга Степукова, дружина: — Мій чоловік має розсіяний склероз церебро-спінальної форми. Це означає, що він не може пересуватися самостійно, лише в інвалідному візку. В гуртожитку уже кілька років немає гарячої води, труби давно треба міняти. За свій кошт зробити ремонт не можемо, бо майже все витрачаємо на ліки та продукти. Немає і ліфта, тому Юра фактично замкнений у чотирьох стінах. Я навіть на прогулянку його вивести не можу, бо потім фізично не підніму його назад на п'ятий поверх. А йому ж треба кілька разів на рік лягати у лікарню, бо хвороба прогресує! Фахівці з лікарсько-консультативної комісії підтвердили, що його діагноз потребує окремої кімнати. Ви не уявляєте, які муки мусить терпіти мій чоловік, для якого кімната одночасно і спальня, і кухня, і туалет. Оскільки свою хворобу Юра отримав під час несення служби, то за законом він мав би отримати статус "інваліда війни", натомість його записали як "інваліда армії". Чому це так важливо? Бо інваліду війни мають надати житло упродовж двох років. А мій чоловік чомусь не потрапив до позачергової черги на житло у МВС, лише до першої та до загальної, де перед ним ще багато людей. Кімнати у нашому гуртожитку час від часу звільняються, але в ці моменти про мого чоловіка традиційно "забувають" і віддають житло комусь іншому. Неодноразово просила допомоги у керівництва міліції, у міської влади — все марно. Мене дивує інше: щойно на Рівненщині з'являється новий керівник міліції, як його одразу селять в нормальне службове житло — згадайте, наприклад, Василя Лазутка. Часто квартира так і залишається за цими людьми, бо виселяти звідти генерала або полковника ніхто не буде. А чому для простого міліціонера-інваліда на пенсії навіть окремої кімнати в гуртожитку не знаходиться? До нинішнього керівника Сергія Максимова зверталася уже тричі, і щоразу чую те саме, що допомогти не можуть. Нас просто ігнорують. Сумніваюся, що від того, що змінили назву з міліції на поліцію, щось зміниться. Але боротися буду до останнього — напишу Петру Порошенку. Сергій Максимов, т.в.о. начальника ГУ Нацполіції у Рівненській області: — Про цю ситуацію знаю і співчуваю родині, але допомогти не можу — вільного житла у гуртожитку справді немає. Якби була можливість надати кімнату, ми б з радістю це зробили. Наприклад, я сам живу на зйомній квартирі. Гуртожиток обліковується за міськвідділом і там мали би проживати лише працівники діючої поліції. Але є частина мешканців, яка не має відношення до правоохоронних органів, їх уже намагалися виселити через суд — до них приходили навіть з виконавчої служби, але не все так просто, бо люди теж не хочуть звідти іти. Будемо ініціювати передачу цього гуртожитку на баланс міста, тоді родина Степукових могла б звернутися по допомогу до міського голови та депутатів.

Записала Олена РАКС.


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також