В обласному госпіталі ветеранів війни у Клевані запровадили заняття із собаками для травмованих військовослужбовців.
У госпіталь двічі на тиждень приїжджають волонтери-кінологи із спеціально підібраними собаками, які граються або роблять вправи з пацієнтами-військовими. Заняття із собаками позитивно впливає на психологічний стан бійців, і вони стають більш відкритими, знаходять у собі нові сили.
Як пояснив головний лікар шпиталю Андрій Бурачик, про цей метод довідався від американських ветеранів, а згодом і сам побачив позитивний ефект. За кордоном каністерапія, або психологічна робота із собаками, практикується уже давно, а ось в Україні це все ще новинка.
Іван Фуколяк з Миколаєва після травм пересувається на візку. Він тримає на колінах Тортика, намагається погладити його лівою рукою — пальці ледве розгинаються, але боєць не здається. Втім, уважно стежить, щоб під час вправи ненароком не зробити собаці боляче.
— Я уже пів року по лікарнях. Але пам’ятаю мало, навіть не можу сказати, де і як отримав поранення — травму голови, — повільно каже Іван. — Тортик мізки на місце «ставить», розслабляє.
У кожного бійця тут своя історія. Хтось отримав поранення, коли рятував товариша, а когось на позиції просто зненацька «накрило» уламками від мін. Трапляється, що після пережитого на війні бійці не завжди хочуть спілкуватися. Але заняття з собаками допомагають хоч частково зняти стрес. Дехто прийшов на заняття вперше, а хтось за цей час навіть уже вибрав собі собаку-улюбленця. До кожного пацієнта-військового — свій підхід.
Роман Зубов з Дніпра пішов на фронт добровольцем:
— Мене поранило 11 лютого у Бахмуті на Донеччині, коли йшов допомагати тяжко пораненому товаришу. Між нами прилетіла міна... Йому в ноги, а від мене — до двох метрів, одразу зламало мені кістку, в лице прилетіло, в руку. Відчув сильний біль, а мінами все накривало і накривало. Довелося відповзати, бо інакше добило б, такий сильний обстріл був... Мені пощастило, що був при свідомості й міг керувати своїми емоціями.
У нас і «там» був пес, усюди з нами їздив. Підібрали його ще маленьким — сам прибився, назвали Бахмутом… Я не очікував, що тут у госпіталі будуть собаки. Заняття по пів години, а психологічно розвантажує дуже. Знаєте, я ще до війни хотів собі вдома собаку кане-корсо завести, але не встиг. Мені більше до вподоби великі собаки, які можуть захищати. Я за те, щоб по всій країні у лікарнях таке запровадили — крута ідея.
Вікторія Кузьменко, каністерапевт-психолог:
— Окрім терапії за допомогою собак, застосовуємо й інші методи: ерготерапію, фізіо- та арт-терапію, робимо різні когнітивні вправи, дбаємо про розвиток дрібної моторики... Тобто задіюємо все, що можна, для успішного відновлення. Якщо будуть умови, то й плавати разом з собаками готові. От був один боєць, який майже 3 місяці був у шпиталі, не спілкувався з психологами, а після першого заняття із собакою йому набагато легше було — зараз він веде активний спосіб життя.
Собакам після занять теж потрібен перепочинок, бо вони тонко відчувають настрій бійців, наче перебирають на себе емоції поранених. Тому їх періодично міняємо. Але позитивний ефект від занять чи навіть просто від спілкування бійців з чотирилапими справді є. Для них пес — це як друг, який все розуміє, але нічого не питає.
Олена РАКС.
