Заступник голови Рівенської облдержадміністрації Дмитро Крючков, який нещодавно відсвяткував свій 27-ий день народження, відразу ж після свого призначення викликав посилену увагу до своєї персони. Молодий і успішний бізнесмен, який керував столичною будівельною компанією «Інтеренерго» (10 тисяч працівників, багатомільйонні обсяги виробництва) погодився на зарплатню і посаду державного службовця, нехай і досить високого рангу у Рівному. Певний час пан Дмитро уникав, посилаючись на свою зайнятість, спілкування з пресою, однак цього тижня погодився на інтерв’ю для «РВ».
— Пане Дмитро, як чиновник, що відповідає за економічний блок питань, скажіть, чому у нас постійні кризи — то «паливна», то «м’ясна»? — Держава, коли втручається адміністративними методами в ринкову економіку, працює ніби навздогін. Візьмемо ту ж проблему з м’ясом — спад по тваринництву намітився ще два роки тому, але тільки сьогодні ринок реагує на це. І навпаки, ті дії, які ми робимо сьогодні, дадуть ефект за деякий час. — М’ясо подешевшає? — Навряд чи. Скоріше, питома вага м’яса у споживчому кошику кожного рівнянина зменшиться через збільшення соціальних виплат і зарплат. Але до всього потрібно підходити системно. Інакше як неузгодженістю дій не можна пояснити те, що Мінфін в один передсвятковий день здійснив соціальних виплат на 5 мільярдів гривень. Ця грошова маса надійшла до людей, вони вийшли на ринки і ціни стрімко зросли. — Які «ноу-хау» пропонуєте для економіки Рівенщини, для залучення інвестицій? — Велосипед тут винаходити не потрібно. Для початку ми взяли базові галузі — енергетику, лісове господарство, хімічне виробництво, видобування корисних копалин — які є донорами з виробництва доданої вартості, тобто створюють нову продукцію. Наше завдання — створити прозорі і чесні умови по кожній галузі. А щодо інвесторів — вони самі прийдуть, коли переконаються у чітких правилах гри. — А як же ви домовляєтеся з підприємствами? — Є різні методи — адміністративні та стимулюючі. Іноді складно буває вести переговори з підприємствами, які є приватними. Ми досить обмежені законом у своєму втручанні в їх діяльність. Потрібно давати стимули — через здешевлення рентних платежів, ліцензій, зменшення місцевих податків. Але візьміть до уваги, що на великі підприємства лягає і великий соціальний тягар, про який бізнес може і забути. — Чи не відобразяться тоді послаблення для великих підприємств посиленою увагою податківців до дрібного бізнесу? — Навряд чи це зачепить дрібних підприємців — у структурі надходжень до бюджету вони займають скромні позиції. А від наших стимулів очікуємо зростання виробничих показників, виведення бізнесу з тіні. Візьмемо таке — хіба можна назвати нормальною ситуацію, коли «Рівнеазот» практично нічого не дає для бюджету? — Але керівництво «Рівнеазоту» постійно говорить про свої прибутки і про виконання своїх податкових зобов’язань… — Так, говорить. Я і не кажу, що «Рівнеазот» поганий. Але це підприємство націлене на експорт, відповідно, отримує велике відшкодування з бюджету по ПДВ. Це, можливо, найвигідніша позиція для бізнесу і, з формальної точки зору, цілком законна позиція, але... Відшкодування ПДВ, по суті, відбувається за рахунок інших платників податків. Склалася ситуація, коли підприємство експортувало продукцію, тоді як вітчизняний сільгоспвиробник не міг дістати мінеральних добрив. Нам вдалося досягнути компромісу і «Рівнеазот» визначив обсяг продукції, який буде гарантовано відпускатися на внутрішній ринок. — Пане Дмитре, ви не використовуєте службове авто, користуєтеся власним. А хто оплачує витрати на пальне? — У мене є молодший брат. Ми з ним розпочинали бізнес. Він і досі ним займається, а тому більш забезпечений зараз, ніж я. — А народний депутат-комуніст Георгій Крючков ваш дідусь? — Ні, між нами ніяких родинних стосунків немає. Хоча мені іноді кажуть: «Передавай вітання дідусю!»Пана Крючкова я поважаю як винятково послідовного політика з усталеними поглядами. Оце і весь зв’язок. — Сім’я живе у Києві? — Так, у столиці мешкає дружина. Ще є собака. — Ви надовго на цій посаді? Чи це — тільки трамплін для чогось більшого? — Я працюватиму стільки, скільки буде вважати за потрібним моє перебування на посаді голова облдержадміністрації. Поки що ніби справляюсь. А щодо майбутнього… Чесно кажучи, серйозно ніколи над цим не думав.
