У вівторок близько 17-ї години до обласної дитячої лікарні привезли з села Малинськ Березнівського району 5-місячну дівчинку з травмою статевих органів. Медики, як завжди в подібних випадках, викликали працівників міліції, щоб ті з’ясували, чи не було вчинене над дитиною насилля. Про випадки насилля у сім’ї прийнято мовчати. Згвалтовані діти назавжди залишаються з травмою у серці, й сім’я асоціюється в них не з прихистком і тихою гаванню, а з місцем тортур. Але дикунство людське не знає меж, і доволі часто діти потерпають не від сексуального насильства, а від недбалості батьків, які зовсім не піклуються про нормальні умови життя для своїх дітей і морять їх голодом і холодом. Поставити таке недбальство на рівень із згвалтуванням змушує те, що воно теж призводить до тяжких наслідків і калічить не лише душу, а й тіло маленької людини, ставлячи безпорадну істоту в залежність від батьківського небажання працювати та пристрасті до алкоголю.
Цього разу, якщо можна так сказати, все обійшлося. Згвалтування п’ятимісячного немовляти, стверджують правоохоронці, не було. Проте невігластво батьків дівчинки вражає. Начальник кримінальної міліції у справах неповнолітніх Рівенської області Леонід Малецький розвіяв підозри щодо згвалтування дівчинки, пояснивши, що до лікарні та потрапила через те, що віруючі батьки, які проживають на хуторі, займалися її самолікуванням. Зараз дитина перебуває в лікарні. Лікар-гінеколог обласної дитячої лікарні Людмила Чучман, яка проводила їй операцію, вважає стан здоров’я дівчинки на сьогодні задовільним і сподівається, що жодних наслідків для її здоров’я в майбутньому хірургічне втручання не матиме. Мама потерпілої від спілкування з журналістами відмовилась. З одного боку, сім’я — це «темний ліс», в який комусь чужому не варто заходити. З іншого боку — не можна спокійно спостерігати, як нищиться життя беззахисної дитини. Хто ж може захистити дітей? Сільський голова, який є офіційним опікуном усіх дітей на території сільради, які цього потребують? У нього, кажуть, і без цього клопоту вистачає, а тут ще заглядати у кожну хату. В області ніби знайшли вирішення цього питання і тому планують розширити мережу соціальних служб для молоді настільки, що у кожному селі з’явиться відповідальний працівник по лінії цієї служби. Так, працівник соціальної служби може здійснювати супровід неблагополучної сім’ї або піклуватися про дитину-сироту, але тільки з її згоди. Узагалі, згідно зі своїм Положенням, ССМ не має права надавати допомогу будь-якій дитині чи молодій людині без її звернення. А якщо дитині, вимушеній через своїх батьків жебракувати, таке життя подобається? Якщо їй хочеться нюхати клей, курити цигарки і не ходити до школи? Кримінальна міліція у справах неповнолітніх «відпрацьовує» таких дітей, займається і проблемами насилля у сім’ях. При потребі передає справу до суду. Щоб залагодити конфлікт ще до того, як виникне потреба у слідстві та судовому розгляді, існує служба у справах неповнолітніх, та її працівникам теж іноді доводиться непереливки — вони повинні реагувати на всі сигнали від сусідів, які запідозрили щось неладне у сім’ї. В одному з районів області працівник служби виявив дитину, яка піддавалась постійним знущанням. Причому дитина була в настільки тяжкому стані, що про відправлення її до дитячого будинку мова не йшла — необхідна була термінова госпіталізація. У райлікарні наступного дня дитина померла. Батьки тепер звинувачують працівника служби — мовляв, ти в нас дитину відібрала, ти її вбила. Притягнути до відповідальності батьків, які знущаються над своїми дітьми, надзвичайно важко. Тому скоріше як виняток виглядає випадок у Зарічненському районі, де кримінальна справа проти батька, який довів своїх чотирьох дітей до межі виснаження і смерті від хвороб, передана нарешті до суду. Але для цього знадобилося особисте втручання районного прокурора. — В одному з сіл району працівники прокуратури під час перевірки виявили сім’ю, в якій діти перебувають просто в страшних умовах, — розповів прокурор Зарічненського району Юрій Ониськовець. — У сім’ї четверо дітей, мати вагітна п’ятим. Незважаючи на це, батьки — як мама, так і тато — зловживають алкогольними напоями. Горе-батьки пропивали усі гроші соціальної допомоги, які отримували на дітей, ніде не працювали. Держава виплачувала на їх дітей також компенсації як постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, але… — Діти залишилися без належного догляду. Як результат — під час проведення їх профілактичного огляду лікарі виявили тяжкі захворювання у всіх дітей — анемія різних ступенів, хронічний гастроденіт, пієлонефрит, кардіоміопатія, — перелік виявлених хвороб пан Юрій без хвилювання не міг продовжувати. — Висновки експертів-лікарів були невтішними — діти потребують термінового і тривалого лікування, а розвинулись у них хвороби внаслідок поганих життєвих умов. Слідство, за словами прокурора, доклало чимало зусиль, щоб у вказаній сім’ї батьки належним чином піклувалися про дітей. Сільська рада вживала заходи, давала попередження, які, проте, не виявилися ефективними. Більше того, чомусь сім’я до виявлення її стану прокуратурою не була поставлена на облік неблагополучних сімей, що давало б змогу постійно стежити за умовами, в яких живуть діти. Це, на думку Юрія Ониськовця, свідчить про неналежну увагу з боку органів місцевого самоврядування до неблагополучних сімей. — Прокуратура району порушила кримінальну справу проти батька за статтею 166 Кримінального кодексу «злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною», — повідомив пан Юрій. — Кодексом передбачене покарання за цей злочин у разі спричинення тяжких наслідків — обмеження або позбавлення волі на строк від 2 до 5 років. Кримінальну справу проти вагітної матері вирішили не порушувати — якщо такий, з дозволу сказати, батько «сяде», то хоча б мати залишиться з дітьми, щоб їх не віддавати у сиротинець. — У кожному такому випадку прокуратура підходить до розгляду справи індивідуально, — стверджує пан Юрій. — Адже основне наше завдання — не позбавити дітей хоч якого, але батька. Покарання для нас — не самоціль. Основне завдання — настановити батьків на шлях істинний. З морального погляду їм виправдання немає — вони жили за рахунок коштів, пільг та компенсацій, виділених державою на дітей, у той же час примушуючи їх жити в нелюдських умовах. Я жахнувся, коли зайшов у їхню хату — там немає нічого, крім купи брудного лахміття, в якому сплять діти. Як вони не повмирали з голоду — це, напевне, тільки Бог знає і ті сусіди, які підгодовували їх. А скільки ще таких сімей мешкає на віддалених хуторах і в міських багатоповерхівках? Скільки дітей страждають від побоїв і голоду, неспроможні себе захистити? Ніхто точної відповіді дати не може, бо такого обліку вести ніхто серед численних служб, виявляється, не зобов’язаний. Як і не може, напевне, відповісти ніхто, чи є майбутнє у держави без дітей.
