Кого нині здивуєш виглядом мертвого тіла? Телепрограма про реальні вбивства та аварії за день, що минув, стрімко втрачає рейтинг, поступаючись художнім фільмам, де трупи виглядають більш натуральними, м’ясо більш рельєфним, кров більш гарячою, кістки більш гострими. Навряд чи це додає настрою доблесним інспекторам дорожньо-патрульної служби, які щодня витягають з-під уламків авто живі й не дуже фрагменти того, що кілька хвилин тому було людиною, громадянином, виборцем, носієм національної ідеї.
Кого нині здивуєш виглядом мертвого тіла? Телепрограма про реальні вбивства та аварії за день, що минув, стрімко втрачає рейтинг, поступаючись художнім фільмам, де трупи виглядають більш натуральними, м’ясо більш рельєфним, кров більш гарячою, кістки більш гострими. Навряд чи це додає настрою доблесним інспекторам дорожньо-патрульної служби, які щодня витягають з-під уламків авто живі й не дуже фрагменти того, що кілька хвилин тому було людиною, громадянином, виборцем, носієм національної ідеї. Чому ж не реагує на це так звана широка громадськість чи хоча б громадськість вузька у складі непідкупних наших керівників місцевого рангу? Навряд чи діють вони в інтересах державних, комунальних та приватних похоронних бюро, які добре знають, що поховання загиблих раптово власників дорогих авто оплачується набагато краще, ніж відправка в останню путь тих, хто довгими роками не дається в руки патологоанатомам, витрачаючи наші відрахування у Пенсійний фонд. Чому ж тоді умови для загибелі людей створюються на наших очах ледь не навмисно? Чи зібралися знімати біля Рівного нове нечуване «реал-шоу», яке змусить нас забути замучених омарами «останніх героїв»? Не виключено, що в кущах на перехресті міжнародної автотраси Київ — Чоп, що трохи далі за міський зоопарк, вже стоять приховані камери і чекають свого моменту. Це зовсім не перебільшення. Той, хто хоч раз проїжджав перехрестя окружної дороги, де сходяться напрямки на Сарни, Львів, Рівне і Київ, не може не дивуватися патріархальності цієї транспортної розв’язки. Звичайне собі перехрестя навіть без світлофора регулює рух транспорту по головній дорозі всього західного регіону. Майже як десь між поліськими селами, тільки хреста-фігури не вистачає. Тисячі автомобілів мають проїжджати це перехрестя, керуючись здоровим глуздом, уважним поглядом ліворуч-праворуч. А всього одразу не побачиш. Не вгледіти «крутого», який не дивиться на обмежувальні знаки та інспекторів і летить на потрібній йому швидкості. Немає бокового огляду, перехрестя «заховалось» в яру, обманюючи того, хто їде тут вперше. Не помітить водій, осліплений фарами, попереджувального знака і лови його на свій капот у вигляді бокового зіткнення. Хлопці у кашкетах там за кущами стоять, не без цього. Зручне дуже місце, щоб зупинити і покарати несвідомого порушника. Це в тому разі, якщо цього порушника раніше за інспектора не зустріне стовбур дерева чи кузов вантажівки. І доповідатиме потенційний платник штрафу через суд вже не сержанту ДПС, а святому Петру. І ні в який протокол це вже не потрапить. Буде інший протокол, за яким будуть впізнавати те, що залишилось від водія та пасажирів. Чому так має бути, звідки такі жорстокі подробиці? Якщо їх немає, то вони незабаром будуть на вказаному перехресті. А будувати там елементарну кругову клумбу чи ставити постійно діючий світлофор почнуть після першого трупа або цілої їх купи. Знаю, що скажуть начальники. Що грошей немає, не вистачає на необхідне. Тоді пам’ятник там поставте просто посеред перехрестя. Увічніть ще одного патріота чи святого, а заодно і рух транспорту впорядкуйте. На пам’ятники ж у нас гроші є завжди, чи не так? Тільки бажано, щоб це не був пам’ятник тому, хто першим загине на цьому злощасному перехресті.
