У місцевих ЗМІ висвітлювали хід судового процесу щодо нарахувань компенсації заробітної плати мобілізованим з підприємства "Рівнеазот". Але без мого відома і моєї сім'ї.
У місцевих ЗМІ висвітлювали хід судового процесу щодо нарахувань компенсації заробітної плати мобілізованим з підприємства "Рівнеазот". Але без мого відома і моєї сім'ї. У травні було мобілізовано мого чоловіка Коткудака Віктора, а я лишилась безробітна з двома неповнолітніми дітьми. У 20-х числах травня, коли на підприємстві "Рівнеазот" видають аванс, я отримала аванс за чоловіка. Але надалі жодної виплати до 10 липня мені не надійшло. Будучи у скрутному матеріальному становищі, я шукала вирішення цієї ситуації, а не судових розглядів — мені лише потрібні були гроші для існування моєї сім'ї. Тому я зверталась куди могла, а чиновники розводили руками і казали, що вони нічим не можуть допомогти. Всюди відмовка, що це "Рівнеазот" повинен сплатити компенсацію. А на підприємстві я отримала відповідь — щойно будуть переказані кошти з держбюджету, мені буде нарахування. Розуміючи, в яку бюрократичну пастку потрапили я та "Рівнеазот", я звернулася на урядову "гарячу лінію" приблизно 7 липня, а 10 липня вже переказали гроші! Дивний збіг! Підсумовуючи ці всі події, хочу підкреслити, що коли була можливість, підприємство сплатило аванс, відправило нашу доньку (як дитину мобілізованого) у літній табір, надало допомогу після мобілізації мого чоловіка і на даний час вчасно виплачує кошти по компенсації заробітної плати мобілізованим. Тому я наголошую, що я не маю претензій до "Рівнеазоту". Гроші затримувалися бюджетні, про що мені говорили у всіх державних інстанціях — з їхніх слів, коштів слід було чекати протягом двох-трьох місяців. А за що сім'ї жити весь цей період — ніхто не знав, та й особливо нікого не турбувало.
