Не знаю, як тепер, але відносно недавно у бізнесменів був такий собі фокус. Перед тим як провести збори акціонерів, оголосити про банкрутство і так далі, керівники підприємства за законом були зобов’язані оголосити про це через пресу. А пресою у нас, як відомо, є будь-яка зареєстрована газета. Тож підприємець із, наприклад, Житомира, давав оголошення у газету, наприклад, із Мелітополя. Маленьким шрифтом ближче до некрологів.
Не знаю, як тепер, але відносно недавно у бізнесменів був такий собі фокус. Перед тим як провести збори акціонерів, оголосити про банкрутство і так далі, керівники підприємства за законом були зобов’язані оголосити про це через пресу. А пресою у нас, як відомо, є будь-яка зареєстрована газета. Тож підприємець із, наприклад, Житомира, давав оголошення у газету, наприклад, із Мелітополя. Маленьким шрифтом ближче до некрологів. Тим самим вимога закону була виконана і підприємець міг тихенько робити те, що задумав. Аби усе вийшло зовсім добре, газету слід було вибирати таку, що виходить раз на місяць і яку практично ніхто не читає. Є у нас такі газети і чимало. Навіщо? А нехай буде про запас, вважають їхні видавці. Ну хто, скажіть, думав ще півроку тому, що добра сотня політичних партій, про які не знав ніхто, окрім Міністерства юстиції, раптом стануть такими потрібними? Жили собі люди, займались своїми справами, маючи десь у шафі свідоцтво про реєстрацію політичної партії. І тут раптом ця партія стає в одному з обласних центрів страшенно популярною. До цієї партії просто бігцем тупотять чиновники, підприємці та інші поважні люди. Навіть міський голова, як виявилося, є прихильником цієї партії. Голову міського я, звісно, поважаю. Не міг такий поважний діяч абияку партію знайти. Може й собі, думаю, придивитися до цієї партії? Може, справді ця партія є новою силою у нашому суспільстві, про яку ми досі не знали? Почав шукати. Знайшов лише адресу — на вулиці Нагорній у Києві. Такий-то дім, такий-то поверх, така-то кімната, перепрошую, офіс. Ну і прізвище керівника партії. І це усе. Що то за партія, яку вона має ідеологію, за що бореться, невідомо. А як воно буде відомо, коли ця партія за усі роки свого існування не брала участі у жодних виборах? І взагалі нічим ніде себе не показала. Як її знайшов міський голова? Де відкопав? Ми люди серйозні і розуміємо, що ніякої партії насправді немає. Просто не захотів наш голова зв’язуватися перед виборами із діючими у місті партіями, аби ні з ким не зв’язуватися і нікому не буди нічим зобов’язаним. Вимагає закон висуватися від партії — будь ласка! Партій цих у нас, за даними Міністерства юстиції, понад сто. Як вже вони там між собою домовлялися, не знаю. Думаю, що приблизно так, як згаданий на початку бізнесмен із Житомира домовлявся із газетою у Мелітополі. Що маємо у підсумку? У підсумку на виборах міського голови нікому ніколи не відома партія може у нас перемогти усі інші партії, які теж, чесно кажучи, не дуже в останні роки перепрацювалися. Що це означає? Те саме: наша людина завжди знайде спосіб, як формально дотриматись закону, насправді цей закон обійшовши. І чому не завів я собі колись політичну партію про запас? Приймав би зараз міських голів із віддалених куточків України, висував би їх кандидатами, а вони б мені за це добрі слова казали. Що може бути дорожче за добрі слова?
