Існує вислів, який за роки вже став крилатим: «Бог створив людей слабких і сильних, а полковник Кольт зрівняв їхні шанси». Про безпеку, самозахист і вільне володіння зброєю говорять в Україні давно. Після початку війни все частіше про те, що потрібно надати дозвіл купувати громадянам зброю для самозахисту. Нещодавно у Рівному сталося дві цікаві події.
Кожному — по «стволу»?
На сайті обласної ради зареєстровано проект звернення до парламенту, уряду та президента з проханням прийняти закон про обіг вогнепальної зброї цивільного призначення. Проект підготував виконавчий апарат на вимогу керівництва ради. У тексті звернення йдеться: «Виходячи з інтересів жителів Рівненської області, звертаємось з проханням вжити всіх заходів щодо якнайшвидшого прийняття закону України для врегулювання правовідносин, що виникають стосовно обігу вогнепальної зброї цивільного призначення». Автори звернення наполягають, що «прийняття відповідного закону відкриє цивілізований (законний) ринок торгівлі вогнепальною зброєю, дозволить перемогти чорний ринок зброї, а також, що найголовніше, дозволить громадянам захистити себе, своїх рідних і своє майно від злочинних посягань». У таких випадках часто згадують Швейцарію, Норвегію, Канаду та Чехію, зазначаючи, що після того, як там прийняли відповідні закони, рівень злочинності зменшився. Володіти зброєю дозволено і в США, а в деяких штатах дозволено навіть відкрито її носити. До речі, у Швейцарії ті, хто не має зброї, сплачують додатковий податок. Ця країна не має регулярної армії, але здатна мобілізувати за добу понад 200 тисяч солдатів. Менш ніж за тиждень — півтора мільйона. Це найвищий рівень мілітаризації в Європі. Тут військову службу проходять всі здорові чоловіки віком від 19 до 50 років і жінки — за бажанням. Щороку чоловіки проходять три тижневих військових збори для постійного підтримання боєздатності. Свою зброю і амуніцію кожен солдат зберігає у себе вдома. Тому «стволи» тут є в кожному помешканні. У США право на володіння зброєю записано в конституції. У деяких містах у США володіння зброєю є обов'язковим. І людина зобов'язана тримати у будинку хоча б одну одиницю вогнепальної зброї. Грабіжники зізнаються, що бояться озброєних домовласників більше, ніж поліції. Противники дозволу вільного володіння зброєю вказують на високий рівень загибелі людей від вогнепальної зброї у тих країнах, де володіння нєю дозволено. Але при цьому забувають про деякі «нюанси». У цих країнах в рази менша кількість зґвалтувань, розбійних нападів, крадіжок і грабежів. А значна частина «загиблих від зброї» — це саме ті, хто намагався скоїти зґвалтування, грабіж чи крадіжку. Тобто люди змогли себе захистити від тих, хто порушував закон. До речі, уряд Британії заборонив володіння вогнепальною зброєю в січні 1997 року. Однак у 2003 році він же повідомив, що за сім років кількість насильницьких злочинів зросла на 88%, зокрема, збройних пограбувань — на 101%. Ірландія заборонила і конфіскувала величезну кількість стрілецької зброї в 1974 році. З тих пір число вбивств у країні зросло в п'ять разів. У Канаді влада з 1978 року почала кампанію з обмеження і вилучення зброї, в результаті зростання злочинності становить 45%. Якось заговорив про це з одним поліцейським і працівником Служби безпеки. Цікаво, що заперечень щодо вільного володіння зброєю в обох не було. Але було одне суттєве застереження: щоб дозвільна система була в порядку. Щоб «ствол» не потрапив до рук якогось «побутового придурка» (цитата. — Авт.). Мається на увазі, щоб при видачі дозволу на зброю ретельно перевіряли історію людини на предмет алкоголізму, вживання наркотиків чи психічних захворювань. Оскільки злочинці не переймаються офіційними дозволами на зброю, то вона у них і так є. Нема проблем у придбанні зброї людьми зі статками. Одні «порішали», а інші мають квиток мисливця і, відповідно, право на купівлю карабіна чи рушниці. Скажу чесно, деякі мої знайомі політики та бізнесмени мають вдома арсенал, який дасть змогу озброїти невеликий військовий підрозділ. І це абсолютно законна зброя. Без зброї залишається переважна більшість громадян. З тих, які не є мисливцями і не хочуть ними ставати, але й не мають впливу і фінансів, щоб «щось придумати з дозволом». Як на мене, це право у них має бути, хоча б для того, щоб урівняти їхні шанси при зустрічі зі злочинцем. І ось тут якраз повинна правильно спрацювати дозвільна система. Щоб серед цієї маси громадян виявити тих, кому зброю до рук давати не можна. Згадали слово «корупція» і рухаємось далі…
Людина зі зброєю
Але наявність у сумочці пістолета чи карабіна вдома — це не гарантія вашої безпеки. Часто уважність і обережність дадуть більше користі, ніж зброя. У цьому зміг переконатись особисто. Вирішив провести експеримент і перевірити, як діятимуть правоохоронці та прості рівняни в екстремальній ситуації. Взяв автомат Калашникова і пішов гуляти центром Рівного. Автомат був не бойовий, а страйкбольний. По суті, іграшка, яка, втім, візуально нічим не відрізняється від справжнього «калаша». Розрізнити зміг би хіба спеціаліст, і то взявши його до рук. О першій годині дня на майдані Незалежності багатолюдно: хтось на обід, хтось з обіду, а хтось по магазинах «поки перерва». У двох партійних наметах роздають агітаційні матеріали. Біля наметів — кілька пенсіонерів. Неподалік кінопалацу «Україна» продають чай-каву. Я гуляв майже 20 хвилин. Підходив по партійні газетки до наметів, купував чай… За цей час лише двоє молодих чоловіків, по черзі, підійшли до мене поцікавитись, чи є у мене дозвіл на зброю. Як потім виявилось, один з них був працівником Служби безпеки України. Зрештою з'явився патруль поліції, й мене затримали. Ненадовго. З'ясувавши, що це не бойова зброя, а я журналіст, мене провели до мого авто. Щоб зайвий раз не лякати перехожих зброєю. Хоча, як виявилось, перехожі у Рівному не з лякливих. За той час, що я гуляв центральною площею міста, на телефон «102» подзвонило лише двоє людей. Двоє — з кількох сотень тих, хто бачив, як я швендяю майданом, з автоматом на плечі! Хоча правоохоронці кажуть, що це вже прогрес. Але зазначають, що до рівня уважності й свідомості, як у європейських країнах, нам ще далеко. Щодо мого експерименту і його результатів, то тут спеціалісти дають кілька порад. Насамперед, якщо ви побачили людину зі зброєю, не підходьте — можете спровокувати агресію і потрапити в неприємності. — Якщо бачите людину, яка відкрито ходить зі зброєю, в жодному разі не підходьте до неї. Відійдіть чимдалі від імовірної зони обстрілу і зателефонуйте «102». Справа у тому, що дуже ймовірно, що людина перебуває в неадекватному стані й будь-яка дія може спровокувати її на агресивні дії, - радить заступник начальника патрульної поліції у місті Рівному Андрій Крутень. Його слова підтверджують і у Службі безпеки України. — Ви ж розумієте, що диверсант не буде отак просто відкрито гуляти зі зброєю вулицями міста. Тому якщо щось подібне бачите, то, скоріше за все, тут справа зовсім в іншому. Людина може бути в стані афекту чи алкогольного або наркотичного сп'яніння. І тут треба в першу чергу подбати про власну безпеку і обов'язково повідомити поліцію або нас, - каже помічник начальника управління з координації антитерористичної діяльності СБУ в Рівненській області Олександр Пиж. Варто все ж пам'ятати, що країна вже три роки, по суті, перебуває у стані війни. Уважність і громадянська свідомість — це не лише запорука власної, а й державної безпеки. Набрати на телефоні три цифри «102» не важко. Але інколи це може врятувати ваше або чиєсь життя. Бо як кажуть у народі: «Береженого й Бог береже».
