Донори "за викликом"

Еритроцитної маси та плазми крові є в обласній станції переливання крові достатньо. Втім, бувають дні, коли лікувальні заклади області для потреб своїх пацієнтів замовляють одразу велику кількість цього природного матеріалу. Тоді й доводиться користуватись послугами донорів "за викликом". Завдяки їм і поповнюються запаси крові необхідної групи.

— Видачу еритроцитної маси та плазми крові для лікувальних закладів області ми проводимо цілодобово, — розповідає головний лікар Рівненської обласної станції переливання крові Ліна Михальчук. — Трапляється, що вночі для якогось лікувального закладу потрібна велика кількість цього матеріалу. Тоді, щоб поновити запаси на ранок, наш донорський відділ обдзвонює донорів, які приходять до нас за викликом. Донори "за викликом" — це ті люди, які вже неодноразово здавали кров. Їх небагато, і саме їм законодавством передбачена матеріальна компенсація за кожні 100 мл зданої крові. — Ця компенсація умовна, — зізнається пані Михальчук, — оскільки за 100 мл сьогодні ми платимо 16 гривень. Таким чином, навіть при заборі найбільшої дозволеної кількості крові — 450 мілілітрів — такий донор зможе отримати 70-75 гривень. Для решти донорів законодавством передбачено лише два вихідних дні та безкоштовний обід на 20 гривень. Можливо, саме через незначне матеріальне заохочення бажаючих стати донором крові сьогодні небагато. Здебільшого кров здають для потреб рідних та знайомих. В цілому світі безоплатне донорство вважається більш безпечним, бо люди йдуть здавати кров не за винагороду, а свідомо. — В середньому щодня у нас здають кров від 30 до 50 осіб, — розповідає пані Михальчук. — Переважна більшість здає кров конкретній людині. На добровільних засадах здають кров лише волонтери громадських організацій, іноді представники політичних партій, правоохоронці, працівники МНС, студенти. Стати донором може будь-хто віком від 18 до 60 років. Щоправда, є певні обмеження за станом здоров'я. Зокрема, не можуть бути донорами ті, хто хворів на інфекційні та венеричні захворювання, на гепатит та ВІЛ-інфекцію. Відмовлять у здачі крові також тим, у кого вага тіла менша за 50 кілограмів, і людям з ожирінням другого ступеня. Такі обмеження пояснюють тим, що в людини з малою вагою і без того низький тиск, тож під час здачі крові такий донор може знепритомніти. Кров тих, у кого є ожиріння, містить клітини жиру, які роблять її непридатною для зберігання та подальшого використання. Перед здачею крові потенційний донор проходить обстеження одразу в кількох лікарів. Саме вони після попереднього огляду, вимірювання тиску та експрес-аналізу крові на вміст гемоглобіну і визначення групи роблять висновок — допускати таку людину чи ні. Після цього донор отримує анкету з переліком запитань, в тому числі чи дає він згоду на дослідження його крові на наявність ВІЛ-інфекції. Крім того, беруть його паспортні дані. Здати кров може лише мешканець нашої області, оскільки працівники станції переливання крові по відповідній базі перевіряють, чи не хворів він за останній рік на інфекційні захворювання. Перед самою здачею у буфеті станції пропонують випити солодкого чаю з печивом. Далі донор йде в операційну для здачі крові. Кров забирають одноразовими системами в одноразові поліетиленові мішечки. Мають вони різні об'єми, залежно від кількості крові, яку будуть брати в донора. Всередині мішечків міститься спеціальний консервант, який дозволяє зберігати кров.

	Ліна Михальчук

— Вперше можна здавати не більше 250-350 мілілітрів, — розповідає Ліна Михальчук. — Це за умови, якщо в людини тиск нормальний. Із зниженим тиском зазвичай беремо не більше 250 мілілітрів. Максимальна ж кількість крові, яку беремо за один раз — 450 мілілітрів. Організм без проблем переносить втрату такої кількості крові. Тривалість забору становить від 3 до 10 хвилин. Все залежить від кількості крові, яку забираємо, та фізіологічних особливостей організму донора. В одних кров тече швидше, в інших — повільніше. Здавати кров можна не більш ніж раз у два місяці, оскільки еритроцити повільно відновлюються. Уся зібрана кров проходить чотири види аналізів — на вміст ВІЛ-інфекції, гепатиту В та С і сифілісу. Результати аналізів готові вже до кінця того ж дня. Якщо в крові виявлено згадані інфекції, її утилізують разом з мішечком. Інформацію про хворого донора передають в санстанцію і далі вже з цим пацієнтом працює інфекціоніст. Якщо ж все добре і кров придатна до подальшого використання, її переробляють на еритроцитну масу та плазму. Плазма використовується набагато частіше. Та й термін придатності вона має набагато довший — у замороженому вигляді зберігається рік. Тоді як еритроцитна маса — лише 35 днів. — У нас для плазмофорезу є відповідні апарати, — розповідає Ліна Михальчук, — які дозволяють за методом центрифуги відбирати плазму крові. Еритроцити ж одразу повертаються в організм донора. Саме тому плазму, на відміну від крові, можна здавати двічі на місяць. За день до того, як здавати кров, лікарі не радять вживати алкоголь та перевтомлюватись, а зранку обмежитись легким сніданком. Забирають кров зазвичай з восьмої години ранку і до 12.30, окрім вихідних. Решту часу кров тестують та переробляють. Часові обмеження медики пояснюють тим, що люди зазвичай в обід наїдаються, і тоді їхня кров після вживання жирної їжі вже непридатна для подальшого використання.