Поняття «енергозбереження» для українців та, скажімо, їхніх найближчих західних сусідів — поляків відрізняються досить суттєво. Якщо для поляків це використання «підручного» палива для опалення осель, залишаючи досить-таки дорогий газ «на крайній випадок», то для українців нормою життя є грітися цілодобово, запаливши всі чотири-п’ять конфорок своєї газової плити. Чому так? А тому, що український газ для громадян — один з найдешевших у світі.
Дискусії про необхідність чи недоцільність підвищення цін на природний газ для населення тривають ось уже сьомий рік. Проте нині, схоже, найстабільніший тариф нинішнього століття — ціна блакитного палива все ж зміниться, хоч наразі і не набагато. На погодженні з урядом вже перебуває проект ухвали Національної комісії з питань регулювання електроенергетики про підвищення ціни на газ для побутових споживачів на 25%. Головна причина цього кроку досить проста. Адже за останні сім років ціни на товари, послуги та матеріали, а також зарплати в Україні досить суттєво зросли. Що ж до газу, то з 1999 року, коли тариф для населення востаннє змінили, «блакитне паливо», навпаки, подешевшало. Річ у тім, що вартість послуг з транспортування газу за 1999-2004 роки зросла майже на 30%. Оскільки тариф для споживачів залишився незмінним, витрати на транспортування довелося відшкодовувати за рахунок здешевлення газу як товару. Від цього збитків насамперед зазнала вітчизняна газовидобувна галузь — адже, відповідно до чинного нині Порядку забезпечення економіки України природним газом, населення споживає тільки газ, видобутий з українських родовищ. А хронічна збитковість вітчизняного видобування газу — це вже пряма загроза енергетичній незалежності, оскільки відсутність коштів на розвиток вітчизняних родовищ не дозволить збільшити видобуток власного газу і, відповідно, зменшити залежність від зовнішніх поставок. До речі, про незалежність. За останні сім років надзвичайно залежна від імпортних поставок газу Україна поставила своєрідний рекорд — зараз у нас чи не найнижча в світі ціна на газ для побутових споживачів. Цього не може собі дозволити не лише енергоощадлива Європа, а й навіть Росія, яка нині є найбільшим постачальником газу в країни СНД та Європи. За 1999-2005 роки газ для населення Росії подорожчав більш ніж утричі й зараз є майже вдвічі дорожчим, ніж газ для населення України. Що ж до нашого найближчого західного сусіда — Польщі, то тут не лише тариф, а й система газопостачання інша. Таких категорій, як «населення», «побутові споживачі» та «промислові споживачі», немає взагалі, а ціна газу встановлюється за групами залежно від обсягів споживання — той, хто споживає більше, платить за кубометр газу дешевше. Побутові споживачі як такі, що споживають найменше, належать до першої групи, яка платить за газ найбільше — близько 1,04 злотого за кубометр (1,6 грн.) без урахування 22-відсоткового податку на додану вартість та щомісячної абонплати за користування послугами мережі 4,5 злотого (7,2 грн.). А це більш ніж у 10 разів вище, ніж нинішні українські 17,5 копійки за кубометр при наявності лічильника зі всіма податками, та й дорожчає газ тут приблизно раз-два на рік — на один-два відсотки. Тому й використовують блакитне паливо тут досить ощадно. Крім неможливості розвивати вітчизняний видобуток газу, дешевий газ створює ще одну проблему для енергетичної безпеки України. Оскільки газ є чи не найпростішим для використання паливом, його споживання неухильно збільшується — адже до доброго, та ще й дешевого, звикаєш досить швидко, а от зворотний процес може вийти вкрай болючим. А в умовах нестачі коштів на розвиток видобутку дуже скоро доведеться «перевести» населення на імпортний газ, і тоді ціну на нього доведеться різко підвищити вже далеко не на 25%. Нинішня ж зміна тарифу для населення на 25%, яка, вочевидь, буде ухвалена вже найближчим часом, зумовлена необхідністю вийти хоча б на беззбитковість видобутку та транспортування вітчизняного газу споживачам, що дасть змогу розвивати вітчизняну галузь. Нагадаємо, що зміна ціни не торкнеться малозабезпечених споживачів — адже ніхто не скасовував чинні нині урядові документи, за якими витрати на оплату комунальних послуг понад 20% сукупного доходу родини відшкодовуються з державного бюджету у вигляді адресних субсидій. До речі, чималий внесок у систему субсидій робить і НАК «Нафтогаз України» — як один з найбільших платників податків до державної скарбниці. Ну а ті, хто не матиме права на житлову субсидію, також зможуть зменшити свої видатки — встановивши якісний газовий лічильник.
