Мало хто, вибираючи парасолю, керується модою. Люди зазвичай купують те, що їм подобається. Хтось обирає за якістю, хтось за ціною або за кольором.
Найнадійнішими парасольками вважають тростини. Їх не зламає вітер, спиці не погнуться і не протруть тканину. Хоча вони мають свої мінуси — їх легко загубити чи забути десь, не завжди зручно постійно носити у руках, а в сумочку вони не влізуть. В якісного виробу, що служитиме роками, спиці мають бути тільки зі сталі. Від неякісних алюмінієвих їх можна відрізнити за кольором: сталеві — блищать, а алюмінієві — матові. Купол якісної парасольки виготовляють із поліестеру. Існують моделі у три, чотири і навіть п’ять складань. Чоловічі є у два складання. Найчастіше покупці обирають парасольки у три складання з другою карбоновою спицею. Завдяки їй парасоля стає більш гнучкою, еластичною, на вітрі не ламається. Та все ж найкраще мати дві моделі — одну маленьку, яка легко поміститься в сумці і яку можна взяти із собою, не знаючи напевно, чи буде дощ, і тростину, яка у негоду надійніша.Купуючи парасолю, треба також звертати увагу на стрижень. Чим товстіший — тим кращий. Тоді від сильного вітру не погнеться. А ось із чого зроблена ручка — не важливо, аби було зручно тримати. Жінки часто вибирають однотонні парасолі. Найчастіше — улюбленого кольору або під колір верхнього одягу. Багатьом подобаються картаті. Стали популярними ексклюзивні моделі з чорним фоном і намальованими нотами та композиторами, або з краєвидами міст, переважно австрійських чи німецьких, а також із зображенням пам’яток архітектури Києва. Чоловіки залишаються вірними класичним чорним парасолькам. Серед представників сильної половини людства збільшився попит на тростини. Після дощу парасолю треба скласти й повісити, щоб стікала. Розкладати не треба, бо мокра тканина розтягується, тому купол з часом провисатиме.
