До одруження син пенсіонерки з Рівненщини проживав з нею, а витрати, в тому числі й на оплату житлово-комунальних послуг за квартиру, співвласниками якої вони є, здійснювали разом. Після переїзду з дружиною та новонародженою донькою до орендованого житла, відповідач відмовився допомагати мамі, отож вона вернулася до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання.
Суд першої інстанції частково задоволив позовні вимоги і стягнув на користь мами-позивачки утримання в розмірі 1/10 із синових доходів щомісячно і довічно, замість ¼, як наполягала пенсіонерка.
Таке рішення місцевого суду вмотивоване передбаченим законом обов’язком повнолітніх дітей утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Позивачка у справі в силу свого віку є непрацездатною, отримує пенсію за віком, розмір якої є недостатнім для забезпечення достатнього рівня життя, лікування, якого вона постійно потребує у зв’язку з хворобою, а син-відповідач має матеріальну спроможність таку допомогу надавати.
Суд попередньої інстанції врахував матеріальне становище відповідача та наявність у нього на утриманні доньки і дружини, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трирічного віку.
Рівненський апеляційний суд переглянув рішення суду попередньої інстанції, яке оскаржив син-відповідач, наполягаючи на його скасуванні та ухваленні нового. В апеляції він просив стягнути з нього на користь позивачки-мами аліменти в розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а не 1/10 всього заробітку, який він отримує за місцем роботи.
Апеляційний суд також відхилив заяву відповідача про те, що розмір пенсії позивачки, який перевищує розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, є підставою для відмови у задоволенні її вимог про стягнення аліментів.
Не підтвердились при розгляді спору й твердження сина про наявність у позивачки-мами рахунків у банку, що дозволяють їй себе матеріально утримувати. Натомість в матеріалах справи є медичні документи, які свідчать про хронічні захворювання у позивачки та необхідність постійного лікування, і відповідно, потреби у витратах на медикаменти та обстеження.
Отож син сплачуватиме мамі аліменти зі свого заробітку щомісячно, починаючи з дня пред’явлення позову, і довічно, повідомив Рівненський апеляційний суд..
До речі, згідно статті 172 Сімейного Кодексу України, повнолітні дочка, син зобов’язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнені кошти на покриття витрат, пов’язаних із наданням такого піклування.
