Оленка мешкала в одному з сіл Дубенського району. У Рівному знайшла роботу і переїхала туди жити. Продаючи хот-доги, познайомилась з кількома молодими людьми. Хоча й кажуть, що тричі вступити в одну й ту ж річку неможливо, та Олена спростувала цю приказку — шахраї ошукали її аж тричі за короткий проміжок часу. Один з нових приятелів — 24-річний Микола — попросив у дівчини мобільний телефон, щоб комусь зателефонувати, і з ним зник. Коли побачились наступного разу, пообіцяв, що поверне.
Оленка мешкала в одному з сіл Дубенського району. У Рівному знайшла роботу і переїхала туди жити. Продаючи хот-доги, познайомилась з кількома молодими людьми. Хоча й кажуть, що тричі вступити в одну й ту ж річку неможливо, та Олена спростувала цю приказку — шахраї ошукали її аж тричі за короткий проміжок часу. Один з нових приятелів — 24-річний Микола — попросив у дівчини мобільний телефон, щоб комусь зателефонувати, і з ним зник. Коли побачились наступного разу, пообіцяв, що поверне. Минав час, а він не поспішав виконати обіцянку. Оленка й припустити не могла, що її новий знайомий був у минулому судимий за згвалтування. Лише поглянувши на Олену, він зрозумів, що без проблем зможе ошукати дівчину з села, яка була довірливою та наївною. Її «мобілку» Микола зразу ж продав. Двоє інших рівнян — Павло та Валерій, з якими згодом познайомилась Олена, забавлялись з нею, як кішка з мишкою. Перший з юнаків вже мав кримінальний «досвід», він був засуджений за крадіжку мотоцикла, проте покарання отримав умовне. Павло з Валерієм запропонували Олені допомогу в пошуках оселі. Якось прийшли і сказали, що вже підшукали житло і можна туди перебиратись. Ціна, яку назвали, Оленці сподобалась, вона спакувала свої речі і приїхала з хлопцями до однієї з багатоповерхівок, розташованих на вулиці Пухова. Там нові приятелі залишили її біля одного з під’їздів. Взявши в Олени 100 гривень завдатку, сказали, що повинні негайно віддати гроші господарю. І зникли. Вона прочекала їх майже годину, на вулиці стемніло. Дівчина була у розпачі. А приятелі, піднявшись на верхній поверх, через дах спустились в інший під’їзд і, кепкуючи з довірливою «селючки», почимчикували додому. Оленка пригадала, що десь неподалік з бабусею живе ще один знайомий, той самий Микола, який «взяв» її «мобілку». Дівчина прийшла до нього і почала благати, щоб дозволив залишитись на ніч, бо йти було нікуди. І такий дозвіл отримала, а вранці — знайшла собі нове житло. Коли Павло з Валерієм прийшли до неї знову, Олена… віддала їм свій новий мобільний телефон, який купила, не сподіваючись, що Микола поверне старий. Хлопці пообіцяли, що віддадуть їй телефон, та вчинили з ним так, як і раніше це зробив Микола — продали. — Врешті-решт Олена поскаржилась на шахраїв у лінійний відділ міліції станції Рівне, і оперативники цього міліцейського підрозділу розшукали тих, хто скривдив дівчину. За фактами крадіжки та шахрайства порушено кримінальні справи, — розповів «РВ» інспектор із зв’язків з громадськістю лінійного відділу міліції станції Рівне Олег Ляшук.
