Ідея об’єднання Палацу культури «Текстильник» і Будинку культури у Міський центр культури і мистецтв не лише не сподобалась працівникам закладу у парку ім. Шевченка, а й стала причиною кадрових «розборок» у владі. Начальник міського управління культури Андрій Ткачук, який є автором ідеї об’єднання, написав заяву на звільнення «за власним бажанням».
Ідея об’єднання Палацу культури «Текстильник» і Будинку культури у Міський центр культури і мистецтв не лише не сподобалась працівникам закладу у парку ім. Шевченка, а й стала причиною кадрових «розборок» у владі. Начальник міського управління культури Андрій Ткачук, який є автором ідеї об’єднання, написав заяву на звільнення «за власним бажанням». Очевидно, «власне бажання» з’явилося після того, як міський голова Володимир Хомко з подивом дізнався, що колектив МБК з батьками вихованців категорично проти «злиття» та ліквідації їхнього закладу. До цього Хомко був впевнений, що, як доповідав йому Ткачук, всі працівники Будинку культури схвалюють об’єднання. А оскільки ця ситуація «один в один» повторювала скандал з музичними школами, то висновок, який обіцяв зробити керівник міста, напрошувався сам…
Об’єднати, щоб не платити? Рішення про «злиття» двох установ міська рада ухвалила ще минулого тижня. Тоді деякі депутати запевняли — об’єднання вкрай потрібне задля економії грошей не стільки на працівниках, скільки на тому, щоб не платити за судовим позовом. У суд на міську владу подав власник більярдного клубу «Піраміда» у «Текстильнику» Олександр Жлуктенко. Спочатку він згідно з інвестиційним договором добудував до палацу деякі приміщення, а нині, після розірвання цієї угоди, хоче змусити міську владу йому за цю добудову заплатити 2,7 мільйона гривень. Ліквідація комунального закладу «Міський палац культури», на думку депутатів, мала зупинити це судове провадження, а отже, й зберегти бюджету гроші. Рішення ухвалили, а декілька днів потому Хомко вже наголошував, що формально «злиття» (тобто спочатку ліквідація закладів) поки що неможливе — саме через цей судовий позов. Тим часом, працівники МБК називають себе заручниками — борги створені Палацом культури, а ліквідовують ще й Будинок культури. Міський голова натомість своє бажання об’єднати два заклади аргументував ще й тим, що працюють вони не на повну силу, а штат працівників мають укомплектований: — У парку ім. Шевченка Будинок культури стоїть розібраний вже сім років. Однак у ньому є повний штат адмінперсоналу. І перспективи запрацювати у найближчі 3-4 роки Будинок культури не має. То хіба не логічно створити одну структуру, яка б опікувалася обома будинками культури? Якщо це зробимо, зекономимо 15 ставок, а це — півмільйона гривень. А утримувати Будинок культури, в якому нічого не відбувається, — сором для нас. Відремонтуємо, тоді вирішуватимемо це питання. Підкреслюю, що ми не скорочуємо жодної ставки художнього керівника, лише адмінперсонал. До речі, щоб ви не думали, що це буде прихована приватизація. Будинок культури внесено до переліку об’єктів, які приватизації не підлягають. Ці слова міський голова говорив на сесії, коли ухвалювалось «об’єднавче» рішення. А декілька днів потому на зустрічі з колективом МБК заявив — процес об’єднання «заморожений» і жодних дій у цьому напрямі влада робити не буде. Поки що…
”Перезавантаження” Процес заморозили, але остаточно від цієї ідеї, схоже, влада не відмовляється. Як запевняв тиждень тому екс-начальник міського управління культури Андрій Ткачук, ця ідея виникла давно, а потреба в економії грошей всередині галузі культури лише прискорила її реалізацію. При цьому, зауважував чиновник, прямої економії вже у цьому році об’єднання міського Будинку культури (МБК) з Палацом культури (ПК) не дасть. — Для діяльності клубних установ міста такий крок — можливість «перезавантаження» цієї мережі, — говорить Андрій Ткачук. — Тобто сьогодні об’єднання прямих наслідків для бюджету не матиме. Скоротимо 15 адміністративних працівників, але при цьому запровадимо 15 ставок «артистів», половина з яких, очевидно, відійде оркестру «Бревіс», що стане основою для започаткування муніципального колективу. І взагалі, реорганізація діяльності двох установ жодним чином не торкнеться творчих працівників обох закладів. Ми створимо лише єдину дирекцію, єдину режисерську групу, єдину бухгалтерію. У доцільності створення такої структури сумніваються у Будинку культури. У своєму зверненні до міських депутатів працівники МБК називають новий «Міський центр культури та мистецтв» «громіздким та неповоротким», який до того ж буде підміняти функції управління культури. — В умовах кризи таким закладам, як наш, потрібно працювати автономно, із власною дирекцією та бухгалтерією, — впевнений директор МБК Петро Давидюк. — Таким чином легше «крутитись», шукати гроші. Коли ухвалили рішення про об’єднання, нас ніхто не спитав, тим самим наплювавши в душу. І взагалі, колектив МБК вважає себе заручником недбалої політики влади у галузі культури — якщо у ПК проблеми, то до чого тут ми? А щодо звинувачень, ніби я «тримаюся» за своє місце, то мені Ткачук пропонував посаду заступника або художнього керівника у новій структурі при директорі Максименку. Але з такими «реформаторами», які руйнують у місті культуру, я працювати не буду. А слова міського голови про те, що тут «нічого не відбувається», для нас образливі. У нас сьогодні займається близько 500 чоловік у 22 творчих колективах. Без нас не обходиться жоден урочистий міський концерт. Сцена, звісно, розібрана, але друга частина МБК працює дуже активно. Директор ПК «Текстильник» Тарас Максименко наголошує, що керуватиме у новому Центрі культури та мистецтв не обов’язково він. Але він солідарний з колишнім керівником управління культури — найближчим часом реорганізація прямої великої економії не дасть, але дозволить утворити потужну організаційно-мистецьку структуру: — Я розумію переживання працівників Будинку культури, адже по новому закладу поки що немає конкретики — зокрема, штатного розпису. Але творчим працівникам, вважаю, нема за що хвилюватись. Навпаки, об’єднання потрібне, щоб на чолі однієї великої установи поставити поруч хорошого менеджера та творчого керівника, який навчиться на мистецтві заробляти гроші, такого собі «рівненського Бебешка». У ситуації з орендарем — клубом «Піраміда» — Максименко поки що бачить невтішну для себе ситуацію, оскільки він зацікавлений, щоб власник таки знайшов спільну мову з міською владою. — Основний договір з «Пірамідою» закінчується у 2012 році, а інвестиційний сьогодні не діє, — говорить керівник «Текстильника». — Я не проти такого орендаря, як «Піраміда», оскільки це стабільні грошові надходження. Я ж не хочу, щоб звільнені клубом площі були порожніми.
