Мудрим указом керівника нашої держави перевіряючим та іншим органам, включаючи податкову, міліцію та прокуратуру, заборонено до 31 жовтня цього року перевіряти діяльність засобів масової інформації. Цим наш всенародно обраний Кучма, слід розуміти, дає пресі повну волю. На радість опозиції, яка цього якраз і вимагала. А радіти чомусь зовсім не хочеться. Бо людина може бути або вільною, або ув’язненою. І якщо свободи таки позбавляють, то хоча б окреслюють, на який термін.
Мудрим указом керівника нашої держави перевіряючим та іншим органам, включаючи податкову, міліцію та прокуратуру, заборонено до 31 жовтня цього року перевіряти діяльність засобів масової інформації. Цим наш всенародно обраний Кучма, слід розуміти, дає пресі повну волю. На радість опозиції, яка цього якраз і вимагала. А радіти чомусь зовсім не хочеться. Бо людина може бути або вільною, або ув’язненою. І якщо свободи таки позбавляють, то хоча б окреслюють, на який термін. Нехай на 329 років, як у штаті Оклахома, зате точно відомо наскільки. А щоб давали не строк ув’язнення, а строк свободи, такого людство до указу нашого Президента ще не бачило. Не будемо казати, що згаданий указ є практично публічним зізнанням керівника нинішньої влади в тому, що правоохоронні органи діють щодо телебачення та газет не згідно з законом, тобто творять беззаконня. Якщо це не так, то навіщо було видавати цей указ? Звучить це так, що пограйтеся хлопці й дівчата у свободу кілька місяців, а ми подивимось. А вже після 31 жовтня не ображайтесь. А що іншим робити? Якщо по відношенню до в основному не дуже багатої преси та телебачення відкрито визнано незаконні дії контролерів та правоохоронців, то що говорити про тих, кого згадані в указі органи всі ці сім місяців будуть перевіряти так само, як і раніше. Тобто абсолютно законно і неупереджено. Настільки, що захищати від такої законності має особисто Кучма. Якщо ж серйозно, то вірити у ці всі укази може тільки необізнана з життям дитина або які-небудь наглядачі із Ради Європи. За майже десять років існування нинішнього політичного режиму в пресі й на телебаченні вже придушили все, що могли. А тим, кого за цей час таки не придушили, нема чого боятися цих всіх перевірок. Інформаційний простір давно розподілений, кожна політична сила має чітко визначену кількість телевізійних і газетних брехунів. Навряд чи після Кучминого указу наші телеканали почнуть водночас різати не ту правду-матку, що раніше, а іншу. Та й ми вже звикли до того, хто чию «матку» ріже в пресі та на телеекрані. Навіщо заплутуватись, здогадуючись про те, хто кому скільки і коли дав, аби було сказано, показано чи написано те чи інше. В указі про нашу семимісячну свободу вбачаються зовсім інші речі, про які наші демократи і опозиціонери дружно мовчать. Я не про надану можливість безкарно брехати. Це і так робили і роблять політики та їхні кишенькові журналісти. Я про матеріальний бік питання. Страшно уявити, скільки можна перекачати за сім місяців грошей через рахунки газети чи телеканалу, приховавши їх від оподаткування і завдавши збитків державі.Не сприймайте це як пропозицію, хоча... Шкода, що так і не навчився красти за тою газетною писаниною. Ото б заробив! А може б, і не заробив, бо все довкіл, згідно з відомою приказкою, вкрадено, крадеться і буде вкрадено без нас. І указ той президентський нічого всерйоз не змінить. Той, хто не вмів і не хотів брехати, не робив цього і раніше. Терміново ж навчитися брехні за сім місяців неможливо. Для цього потрібен природний талант. Такого ж приблизно масштабу, як і для писання указів.
