П'ять років судяться рівнянин Володимир Черняхович та дубровичанин Ігор Діжурко через ДТП, що трапилося у Дубровиці. Володимир Черняхович повертався із Білорусі, коли наїхав на підводу із сіном. Візник Ігор Діжурко впав на асфальт і пошкодив хребет. Через постійну судову тяганину інвалідом став і водій авто Володимир Черняхович. Тепер обидва хочуть матеріальної компенсації один від одного.
Володимир Черняхович розповідає: — У той вечір зустрічне авто засліпило мене і я не побачив воза із сіном. Намагався загальмувати, обминути, проте таки наїхав на нього. Звідти впав чоловік. Як потім з'ясувалося, місцевий лісник і досить впливова людина на Дубровиччині. На асфальті він лежав побитий, проте мені потрібно було його п'ять разів переїхати, щоб стільки синяків наставити. Окрім того, від нього тхнуло алкоголем. Лікарі зафіксували понад три проміле алкоголю у його крові. Проте у той вечір, коли працівники ДАІ навіть не склали протокол про ДТП, один із міліціонерів мені сказав: "Дядьку, не перший раз ця людина потрапляє у подібні ситуації. Проте можу вам сказати, що суд ви програєте стовідсотково". Зрештою, так і сталося. Після ДТП я хворів, бо сильно вдарився грудьми, коли гальмував. Двічі я прохав суддю у Дубровиці, Зою Сидоренко, проводити слухання без мене, бо навіть до Костополя не міг доїхати. Проте мені все присилали виклики, і все ж таки на третій раз я поїхав до Дубровиці, аби хоч в очі подивитися цьому лісникові. На засіданні ні прокурор, ні суддя до кінця не хотіли вислухати мої свідчення, не взяли до уваги висновків лікарів, що лісник був п'яний під час ДТП. Я не витримав і сказав, що викличу СБУ. Суддя тоді одразу вийшла, а за кілька хвилин повернулася із наказом утримувати мене у СІЗО. Це було у лютому 2008 року. Мене, хворого, возили туди-сюди із Рівного у Дубровицю. Спершу хотіли тримати у Зарічному, проте після того, як кілька разів туди викликали "швидку", начальник КПЗ відмовився, щоб я там перебував. За що мене посадили у СІЗО — і досі важко зрозуміти. У знак протесту я тоді оголосив голодування. Проте навіть це не допомогло. Мене звільнили лише у липні, коли суд виніс вирок — три роки умовного ув'язнення. Думав, що уже забуду про це ДТП, як у 2010 році надійшов новий позов — лісник вирішив стягнути з мене моральну і матеріальну компенсацію 105 тис. грн. Виробив собі навіть довідку про інвалідність, проте у ній не зазначено, що інвалідність — внаслідок ДТП. Натомість мене після цього повідомлення розбив інсульт. Ми вирішили подати зустрічний позов. Після ДТП я також підірвав здоров'я, тому виставив рахунок за лікування. Оскільки після інсульту я не міг сам їздити на суди, написав доручення на свого адвоката, Віталія Скрипнюка. Нині шкодую. Адвокат без моєї згоди забрав мою позовну заяву. У 2012 році та ж суддя ухвалила рішення, щоб з мене стягнули-таки 105 тисяч. Апеляційний суд залишив це рішення без змін. Я адвоката попросив писати касацію. Довго чекав відповіді і не міг зрозуміти, чому Верховний суд не відповідає. Як виявилося, адвокат написав моє прізвище і адресу неправильно. А окрім того, ще й від мого імені написав у виконавчій службі прохання, аби з моєї пенсії щомісяця стягували по 300 грн. компенсації. Тепер я в безвиході. Терміни писати касаційну скаргу минули. У родині і так не вистачає коштів — усе пішло на моє лікування, а тут ще й з пенсії забирають, хоча я інвалід І групи уже пожиттєво. Буду писати скарги у прокуратуру і Вищу раду юстиції і на суддю, і на адвоката. Мене засудили несправедливо. Інна Діжурко, дружина потерпілого лісника: — Мій чоловік після ДТП не може ходити. Уже стільки років в інвалідному візку. А Володимир Черняхович навіть вибачення у нас не попросив за це ДТП. Спершу казав, що допоможе з лікуванням, а коли не дав ні копійки, ми й подали у суд на відшкодування моральної і матеріальної шкоди. Коли Черняхович залишить нас у спокої? Він не знає, як ми живемо, скільки коштів іде на лікування. У чоловіка вже почалися пролежні. Йому постійно потрібно купувати підгузки, ліки. А у нас же ще троє дітей, яких потрібно поставити на ноги.
