У дітей мого покоління Різдво займало у житті цікаве місце. З одного боку, ніби і свято — дорослі збираються за столом, діти співають колядки.
З іншого — і не свято зовсім: ані у школі, ані по радіо-телевізору про це Різдво ні слова. У школі та довкіл тоді офіційно відзначали Новий рік з ялинкою, Дідом Морозом та Снігуронькою, святкуваннями у школах та інших установах і просто на вулицях, концертами та кінофільмами по телевізору. Ми, звісно, здогадувались, що ці два свята якось пов'язані між собою, але як саме — нам ніхто з дорослих не пояснював. Бо дорослі теж офіційно ходили на ялинку, а вдома тихо співали «Син Божий народився…». Власне, усім було добре — чим погано мати два свята замість одного? Ці часи вже давно минули. Різдво тепер у нас головне офіційне свято, як і належить бути, як це завжди було в усьому християнському світі. Одна незручність — Різдво у нас традиційно після Нового року, що спричиняє певні незручності тим, хто ще не забув, що є різдвяний піст і тому подібні забобони. Решта народу, як і ми у дитинстві, не має жодних проблем — третій десяток років українці святкують Різдво навпаки і ніяк цим не переймаються. Але і тут влада начудила — зробила вихідним інше Різдво, те, що перед Новим роком. І що ми з цим маємо робити? Ну не може бути два Різдва, так само як не може бути два Великодні чи дві Трійці. Або так, або так, або по-старому, як з діда-прадіда, або по-новому, як у всьому християнському світі. Народу, ясна річ, все одно. Народ вже пиячить наперед і не влізає у календарні протиріччя. І правильно робить! Був якось на різдвяні свята за кордоном, так там на усіх святкових ярмарках та атракціонах персонал складається майже винятково з емігрантів з Азії та Африки. А це значить, що у них теж, як і у нас у шкільні роки, є своє, неофіційне мусульманське «різдво», яке вони, здається, називають «рамазаном». Поки що неофіційно. Але ще трохи — і у німців-французів-британців теж буде як у нас — два Різдва, а може, й більше. І святкуватимуть вони так, як ми — наскільки вистачить грошей та печінки. Нам поки що вистачає, чи не так?
