Багато щирих вітань та легкої джазової музики — у такому настрої минув довгоочікуваний концерт рівненського джазового піаніста Олександра Заходякіна «За крок до ювілею». Довгоочікуваним він став насамперед для самого музиканта — через несподівані гастролі гостей «губернатора» — астраханської делегації концерт перенесли з 6 на 13 червня, хоча до того вже активно йшла реклама.
Багато щирих вітань та легкої джазової музики — у такому настрої минув довгоочікуваний концерт рівненського джазового піаніста Олександра Заходякіна «За крок до ювілею». Довгоочікуваним він став насамперед для самого музиканта — через несподівані гастролі гостей «губернатора» — астраханської делегації концерт перенесли з 6 на 13 червня, хоча до того вже активно йшла реклама. Грали для публіки та, звісно, самого Заходякіна, який відзначав 25-річчя творчої діяльності, його студенти, виконуючи класичні джазові стандарти або естрадні «хіти» у джазовій обробці. Вир емоцій викликав дует Аліни та Олександра Заходякіних — ефектне поєднання академічного оперного голосу дочки та джазового фортепіано батька. Звісно, багато композицій виконували учасники гурту «Країна У». Давній друг Павло Дука щиро дякував «за прості речі, за те, що й на сповідь у церкву перший раз привів, й роботу порадив». З-поміж великої кількості авторських речей Заходякіна були й цікаві обробки українських пісень «Ой на горі козаки йдуть» і задушевна пісня, присвячена мамі «Чорнобривці». —Джаз — це настрій, що породжує стиль, — говорить Олександр Заходякін. — Але це для музикантів. Для слухачів все навпаки, джаз — стиль, що породжує настрій. Взагалі скажу, що джаз — це дуже своєрідна музика, прийшла з далеких країн. Тому її потрібно розуміти й найголовніше — відчувати. Якщо музикант, який грає джаз, не відчуває його, а звучання не подобається — з такого нічого путнього не вийде... Джаз завжди буде частиною чогось особливого...
