Джазовий піаніст Дон Фрідман: «Музиканти повинні знаходити музику насамперед у собі»

2014 0

Ми у соцмережах:

Джазовий піаніст Дон Фрідман: «Музиканти повинні знаходити музику насамперед у собі»

Візит американця Дона Фрідмана став культурним шоком для рівненських шанувальників джазу — музиканти такого масштабу в Рівне приїжджають, м’яко кажучи, нечасто. 74-річний «дід», який за свою кар’єру встиг попрацювати з багатьма «зірками» американської джазової музики та випустити 50 компакт-дисків, погано зіграти не міг за визначенням. Сам він зізнається, що для українців грати йому цікаво, оскільки глядач тут відгукується на музику.

— Чи вперше ви в Україні? Що цікавого для себе тут побачили? — В Україні я вдруге. Вперше я виступав минулого року в Києві та Харкові. Нині я граю в Луцьку, Києві та Рівному. Публіка у вашій країні чудова — вона дуже відгукується на музику, справляючи на мене лише найкращі враження. А стосовно країни, то мені цікаво тут все, тому що Україна дуже відрізняється від моєї батьківщини. Я дивуюсь, коли бачу в місті коней чи корів. Хоча хто знає, може, десь і у нас таке існує, а я нічого цього не бачу, оскільки мешкаю у великому Нью-Йорку. — Чи мали можливість працювати з українськими джазменами? — Враження від них, звісно, існують, оскільки під час першого візиту я працював з кількома музикантами. На жаль, не згадаю їхніх імен. Тут дуже професійні музиканти. — Ви викладаєте джаз у коледжі. А чи можна навчити грати джаз? — Звісно. Але ти можеш навчити лише професійної майстерності, уміння гарно й правильно грати. Але творча сторона мистецтва, креативність — це те, що людина повинна відчути самостійно. Я, наприклад, ніколи не планую наперед, що я гратиму на концерті. Мій репертуар залежить від самопочуття, настрою, загальної атмосфери. — А що важливіше у джазі: віртуозність, манера гри чи мелодика? — Усе вкупі, усе важливо. Коли граєш разом з іншими музикантами, ти маєш насамперед чути партнерів. Звісно, потрібно знати музичний матеріал, який виконується, але при цьому вміти реагувати на якість зміни у виконанні. Багато в чому тут допомагає досвід, з яким приходить вміння. Музиканти повинні знаходити музику насамперед у собі, і це найприємніша річ у нашій роботі. Загалом, бути віртуозом та імпровізатором джазмену необхідно, оскільки джаз нині активно розвивається, зазнає впливу різних світових культур, технологічних новацій. Я не знаю, що буде далі, оскільки, на жаль, не можу передбачати майбутнє. — А як ви стали джазовим виконавцем? — Гри на фортепіано навчався з чотирьох років. Оскільки я любив музику, слухав її постійно. Одного разу один великий джазовий колектив справив настільки велике враження, що я закохався саме у цей стиль. У якийсь момент, років у десять, я зрозумів, що можу грати музику саме так, як хочу, як її чую. Мені завжди подобалося імпровізувати, і згодом я зрозумів, що імпровізація — це найкраще в джазі, імпровізація — це і є для мене справжнє музичне переживання. Ми не мали тоді ніяких навчальних джазових програм у коледжах. Власне, вчитися доводилося на зразках музики «метрів» джазу. — Які справи, окрім музики, ви ще маєте? — Я дуже люблю грати в теніс. Трапляється, я разом з дружиною, яка теж запекла тенісистка, їдемо на цілий місяць за місто. Все, що ми там робимо — граємо в теніс. Іноді з дружиною грати важко.


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також