Кількість наших співгромадян, які виїхали, виїжджають чи будуть виїжджати до Ізраїлю або вже мешкають там багато років, завжди викликала здивування. Ніколи б не подумав, що довкола так багато синів древнього єврейського народу, які вирішили повернутися на історичну батьківщину.
Кількість наших співгромадян, які виїхали, виїжджають чи будуть виїжджати до Ізраїлю або вже мешкають там багато років, завжди викликала здивування. Ніколи б не подумав, що довкола так багато синів древнього єврейського народу, які вирішили повернутися на історичну батьківщину. Тепер я розумію, що за певних умов у нас би знайшлося не менше, а може, й більше нащадків славного монгольського народу. Але виїжджати до Монголії найближчим часом навряд чи кому спаде на думку. Що там є, окрім безкрайніх степів, безлюдних гір і мільйонних отар напівдиких коней? Тому й не признаються наші земляки у своїх монгольських коренях. Шукають корені інші, ті самі, з яких ми почали. Бо ці корені ведуть до чи не найкращого для життя людини куточка планети, де літо цілий рік, де на землі, якщо її поливати водою, все росте і родить, де є завжди тепле Середземне море і ніколи не було комуністів. Благословенна земля, що тут ще скажеш! Тепер виявилось, що за цей рай на землі треба воювати. І не по-українськи, пожираючи ковбасу і загоряючи на липневому майдані у столиці, а по-їзраїльськи, беручи до рук справжню зброю чи переховуючись у бомбосховищах. Ми завжди історично соромились визнати, що євреї — це добрі вояки, схиляючись до напіванекдотичного зображення представників цього народу, яке нам нав’язували століттями і нав’язують досі. Євреї вміють і можуть воювати, що було доведено в арабо-ізраїльських війнах 1947, 1967 та 1973 років. Тоді навіть радянська військова допомога не допомогла арабам, які масово бігли з поля бою, кидаючи напризволяще танки виробництва Харківського заводу імені Малишева. Нинішня війна біля кордонів Ізраїлю (скільки там того Ізраїлю, там практично всюди кордон) є для нас близькою, тому що у бій йдуть наші колишні друзі й знайомі. Що такі ж наші друзі й знайомі переховуються від ракетних вибухів у тилу. Їм є що захищати. Є заради чого ризикувати життям. У нас війни немає. У нас ніхто не стріляє, нас ніхто не бомбить. Та все одно до нас ніхто не їде на постійне проживання. І ми теж не поспішаємо до якої-небудь Монголії. Тому що гарантований мир ще не є запорукою хорошого життя. За яке і йдуть нині у бій єврейські воїни, частина з яких вчора чи позавчора жила на нашій мирній, не потрібній поки ніяким арабам землі.
