Європа не наважилась закрити перед Україною свої двері. Ухвалена Європейським парламентом резолюція щодо України стала свідченням того, що українська євроінтеграція — не порожні слова. Найцікавіше ще попереду.
27 жовтня Європа приємно здивувала Україну, її народ та владу. Очікування жорсткої позиції щодо ситуації в нашій державі, на щастя, не підтвердилось. Брюссель офіційно заявив, що він зацікавлений у проведенні зустрічі з Президентом України Віктором Януковичем до грудня 2011 року. Нагадаємо, що саме в цей період має розпочатись саміт Україна-ЄС, який може стати кульмінацією довготривалих переговорів офіційного Києва зі своїми європейськими партнерами. У тексті резолюції, зокрема, йдеться про те, що ЄС вирішив не припиняти переговори з Україною щодо угоди про асоціацію. Крім того, Європа визнала за нашою державою право апелювати до статті 49 Лісабонського договору про створення ЄС. Саме ця стаття передбачає право будь-якої європейської країни стати повноправним членом Європейського Союзу. Не обійшлося, звісно, і без згадувань імені Юлії Тимошенко. Так, Європа заявила, що наразі необхідно забезпечити прозорий судовий апеляційний процес у справі Тимошенко. Також ЄС наголосив у резолюції про вибірковість судочинства в Україні та недостатній рівень дотримання прав та свобод громадян. Проте незважаючи на згадування Тимошенко, експерти сходяться на тому, що головний меседж Європи для України зовсім в іншому. Його суть в нових можливостях, у виході взаємовідносин на значно вищий рівень. ЄС не наважився на жорстку позицію, адже розуміє, що зона вільної торгівлі (ЗВТ) між Україною та Європою — це сотні мільйонів євро, які можна втратити під впливом емоцій. Важливість значення ЗВТ підтверджує і текст резолюції Європарламенту. Серед основних пунктів, прийнятих по Україні, слід виділити наступний: «ЄС вітає згоду, якої було досягнуто по Договору про глибоку та всебічну зону вільної торгівлі; розглядає цей договір як міцну основу для можливого завершення переговорів по Угоді про асоціацію між Європейським Союзом та Україною». Нагадаємо читачам, що ще 19 жовтня перший віце-прем’єр-міністр України Андрій Клюєв у Брюсселі зумів знайти спільну мову з єврокомісаром з питань торгівлі Карлом де Гухтом. Результатом такого порозуміння стала узгоджена позиція ЄС та України по трьох пунктах: імпортні мита, експортні мита та енергетика. Особливо варто зупинитись на останньому пункті, в якому йдеться про те, що Україна не буде нести відповідальність за можливі перебої постачання газу до країн ЄС. Раніше європейці прагнули, щоб наша держава компенсувала гіпотетичні збитки, яких європейські компанії можуть зазнати через припинення постачання газу через територію України. З вищесказаного випливає цікавий висновок, що Тимошенко та демократія для Європи — це лише банальний привід зайвий раз зачепити Україну. Річ у тім, що якби не було Тимошенко, був би хтось інший. І не важливо, хто саме. А якби і не було, то таку особу потрібно було б вигадати. Про всяк випадок, щоб мати аргумент для «діалогу» з Україною. Вся сутність сучасної європейської політики ґрунтується на економічних засадах. Сьогодні Європа бачить ті потенційні вигоди, які несе створення зони вільної торгівлі з нашою державою. Зазначимо, що й Україна не опиниться у ролі бідного родича, котрого запросили за багатий стіл. Завершення переговорів з ЄС для нашої держави означатиме перемогу на всіх фронтах — від політичного до економічного. А чи побачимо ми таку перемогу, залежить виключно від дій української влади та рішень Президента. Тож дуже хочеться сподіватись, що слова Віктора Януковича про євроінтеграцію — не лише слова, а цілеспрямована політика, яка має і свій початок, і такий же логічний кінець.
