Вкрита кіптявою цегла, що ще кілька хвилин тому була стіною будівлі, нині у безладі щільним шаром встелила подвір’я та клумбу із квітами. Поруч із зруйнованим будинком на самотньому ослоні, примостився дідусь. Він не може говорити, лишень скрутно зітхає та ковтає сльози. Поблизу будинку, обхопивши голову руками стоїть чоловік, як з’ясувалося згодом, господар будинку. Він відмовляється від будь-яких коментарів і фотознімків та біда ніби мимоволі змушує говорити.
— Це якась суцільна смуга невдач. Спочатку сам захворів, дружина також нездужає. Місяць тому розрахувався з роботи, бо приватник, в якого працював, нічого не платив, — ледь стримуючи скупу чоловічу сльозу розповідає Віктор. — Три роки наша родина присвятила будівництву будинку. Недоїдали, відмовляли собі у всьому, аби лишень швидше перебратися до власної оселі. Планувалося цього року добудувати веранду та провести газ. Це дуже складно — без газу в домі, коли є двоє маленьких дітей та дядько — інвалід І групи, котрого ми взяли до себе доглянути. Враз розмова уривається. Чоловік переводить погляд на купу цегли. — Це я у всьому винен, — у розпачі виривається у Віктора. — Діти дивилися телевізор, дядько та дружина були на подвір’ї. Коли порався на кухні, відчув сильний запах газу. Аби чимось зарадити, узявся ремонтувати вентиль, крутнув, а він залишився у руці, газ із балона почав стрімко вириватися. Перше, що зробив, — підхопив діточок та кинувся на подвір’я. Лишень метрів п’ять встиг відбігти від хати, як вона вибухнула. На щастя, ні діти, ні дружина, ні дядько-інвалід не постраждали. Від будинку залишилась одна кімната, вкрита уламками шиферу. Все інше, включаючи меблі та інші хатні речі, було знищено. Другому відділу СДПЧ-13, який за лічені хвилини прибув на місце пригоди, участь у гасінні пожежі брати не довелося. Господар будинку та кілька сусідів впоралися із вогнем та винесли на подвір’я газовий балон, що став причиною нещастя. Інспектор Дубенського райвідділу головного управління МНС України в Рівенській області Андрій Швець підтвердив версію про причину вибуху, додатково повідомивши, що за кілька хвилин після вибуху на згарище, що залишилося від будинку прибув автомобіль аварійної служби Дубенського газового господарства. Олександр Павленко, майстер служби зрідженого газу, слушно зауважує, що не останнім негативним моментом у цій усій історії було те, що газовий балон господар заправляв не в газовому господарстві, а на одній із місцевих автомобільних заправок. Це суворо заборонено та може спричинили наслідки, подібні тим, що мали нагоду спостерігати в Іванні. — Люди легковажать власною безпекою, безпекою рідних людей, звертаючись для заповнення газових балонів на автомобільні заправки. Різниця, перш за все, полягає у тім, що працівники газової служби після наповнення ретельно відстежують справність балона, що, в свою чергу, зводить до мінімуму ймовірність виникнення подібних нещасних випадків. Натомість, персонал газової заправки не переобтяжує себе подібними профілактичними обстеженнями… Коли почало смеркати, співчутливі сусіди розійшлися по власних оселях. Лише самотня постать господаря будинку вимальовувалась на фоні куп цегли та уламків дощок. Ніби звертаючись сам до себе, чоловік проказував: — Біда обійшла стороною? А хіба ж воно кращим закінчилось? Господи, звідки така кара?.. З’ясовуючи додаткові обставини випадку та подальше майбутнє родини, вдалось дізнатись, що односельці та влада району не залишили напризволяще. Сусіди та усі небайдужі зібрали кошти на шифер, райдержадміністрація зголосилася допомогти деревиною для накриття даху.
