Федір Нечай: «Лащук залишився без свободи»

4356 0

Ми у соцмережах:

<b>Федір Нечай:</b> «Лащук залишився без свободи»

Скільки ще політики гратимуть на свідомості українців? Скільки ще ми, українці, будемо вірити у те, що у когось дійсно жевріє мрія покращити наш добробут, повернути нам мову, права, державу, свободу. «Свобода»... Так хотілося вірити, що саме це всеукраїнське об’єднання зупинить безлад, який твориться у державі.

Навіть після того, як нами зухвало скористався Ющенко під час Помаранчевої революції, нагло обманувши, після, Тігіпко, який здав нас на другий день після потрапляння до влади, ми все одно вважали себе не безнадійними. Вірили і заповзято шукали однодумців, які б ніколи не дивилися у бік Радянської України, і вважали її утопією, які б будували якісно нову державу, у якій українці змогли б врешті почуватися захищеними і ситими. Де б у споживчий кошик входила не лише комуналка і кілька буханців хлібу, де б не довелося напівздиханними працювати на утримання президента та на «Мерседеси» його оточення. Сьогодні і ця віра мені здається примарою. Коли рука не здригнулася проголосувати за «Свободу» і Олега Осуховського я був цілком впевнений, що роблю правильний вибір. Ці хлопці рік за роком виводили наших посадовців на чисту воду, вони не боялися говорити про капітальні крадіжки з місцевої і державної казни, вони відкривали людям очі. Коли у місті з’явилися листівки про те, що міський голова підписав угоду з дияволом, я був певен, що це їх рук справа. Однак вважав це правильним, бо якщо очільник міста підписав договір з Партією регіону, яка ж за його словами блокує нормальне функціонування міста, про це мають знати усі рівняни. Я захоплювався позицією Олександра Лащука, який не соромився звинувачувати мера у брехні, вступав у дискусії, вимагав звітів і відповідей. А тепер я знаю, що це все — брехня. А тому не маю права мовчати, щоб сотні-тисячі таких самих як я зрозуміли, де закінчується національна ідея і починається банальна політична проституція. А як по-іншому можна назвати людину, яка присягнула партії, а потім під її крилом почала за гроші продаватися іншій?! Саме таким виявився Лащук. Рівняни з перших днів знали, що когорта свободівців, які потрапили до міської та обласної рад не дадуть місцевим чиновникам вільно дихнути, вони слідкуватимуть за кожним їх кроком, кожною витраченою копійкою. І коли після кожної сесії газети рясніли повідомленнями про те, як мер сварився з Лащуком, що Лащук розкрив схему «капусти», Лащук..., я, дурень, свято вірив у те, що нарешті знайшлася людина, яка поставить усіх на місце. Шкодував, що не проголосував за нього на виборах міського голови. Але тоді мене лякав погляд Лащука, який дивився з великих плакатів на рівнян здавалося з такою ненавистю, що згадувалася війна. Шкодував, і повсякчас порівнював молодого Сашка з моїм онуком і думав, чому мій оболтус виріс таким млявим і невпевненим у собі. Не зважав, коли заяви Лащука стали втрачати логічне підґрунтя, і він все більше нагадував клоуна, якому потрібна була реклама. Думав, нехай знають, що у місті за всім слідкує Лащук. Його прізвище не сходило з екранів телебачення та сторінок газет, а популярність досягла максимального піку. А тепер розумію — він набивав собі ціну, щоб потім продовжити свої абсурдні виступи. Тільки за гроші Партії регіонів. Клепка таки у влади є, що й говорити. Продумати таку схему! Виявляється, що діяльність Лащука за останній рік фінансувалася з кишені Олега Червонюка — славнозвісного відроджувача заводів, газет, параходів. Ще коли мало хто замислювався про парламентські вибори, у Червонюка був готовий злагоджений план дій. Спочатку він був приятелем Хомка і незамінним рівненським інвестором, який, як потім з’ясувалося, кормив податками рідну Хмельниччину. Потім він мав намір розсваритися з Хомком, що з рештою і зробив. Але оскільки Червонюк на Рівненщині чужак, і не має тут соратників, діяти вирішив через людину, яка не приверне до себе увагу надмірною балакучістю, критикою, неоднозначністю, бо вже має такий імідж. Ціна виявилася не надто високою, бо на нещастя Сашка, людина він не багата, а бажання мати подібні партійцям можливості й статки була настільки велика, що він боявся втратити і цей шанс. І полилася з уст Сашка пісня Червонюковська. Але робив він це так, що ніхто з його партійців тривалий час і не підозрював про це. На очах у партійців, перед всім народом відробляти гроші партії, проти якої диктатури якої він має боротися! Потім, коли потреба у Лащукові відпала, Червонюк вигнав його у три шиї. І звиклий до іншого життя Лащук зрозумів, що потрібно шукати іншого «господаря». Його бачили у партійних кабінетах, на зустрічах із майбутніми кандидатами... Це відбувалося у той час, коли «Свобода» стягувала своїх соратників, щоб згідно зустріти майбутні вибори. Це сьогодні я розумію, чому під час виборів гіперактивний Лащук, який мав закликати виборців зробити правильний вибір раптом зник. Його знову купили. Купили його мовчання. Купили тоді, коли він так був потрібен своїй «Свободі», Олегу Осуховському, який балотувався по Рівному. Він легко забув про все, коли на горизонті замаячіли гроші. Зрадив у найважливіший для країни час! Але навіть не це було межею політичної проституції Лащука. Гроші так вабили бідного хлопчину, що він всупереч позиції партії відкрито підтримав не представника від опозиції, а людину, яка не мала до неї жодного відношення. На цей раз він продався Олексію Хахльову, який на своїх афішах мав совість оголошувати про те, що балотується за підтримки «Свободи», «Батьківщини» і «Удару». Красномовним доказом зради Лащука є передвиборчі агітки, на яких він і ще один свободівець просять підтримати Хахльова. Та за таке раніше Сталін не роздумуючи розстрілював! А те, що поряд із Лащуком з’явився ще один його соратник по партії, свідчить, що число бажаючих поласувати халявою почало рости, і не факт що вони на цьому зупиняться. А тепер у мене запитання до вас, шановні свободівці. Чи є межа проституції у ваших партійців? Як я, проста людина, можу повірити у вашу чесність та порядність, коли керівник одної з ваших міських організації нагло бреше — вам, мені, нам українцям, принижує нашу гідність, забирає віру та продає за гроші найголовніше, за що варто продовжувати боротися — нашу українську ідею. Чи можу я бути впевнений, що і ваша рука не здригнеться, коли і вам бракуватиме зелених папірців?


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також