Традиційно спортивна сторінка першого номера нового року присвячена головним подіям сезону, що минув — публікуємо такий собі фінішний протокол.
Олімпійські надії Безумовно, першою до уявного фінішу прийшла Анна Хлістунова, як і торік. Вслід за двома золотими медалями чемпіонатів Європи-2006 навесні 2007 року Хлістунова виграла «бронзу», але вже на чемпіонаті світу. Загалом сезон для рівненської спортсменки №1 був непростим. Ані було зроблено операцію на апендиксі, після якої вона два місяці не заходила до басейну. Втім, нині, як переконує її тренер Сергій Бондар, все гаразд, і спортсменка цілеспрямовано готується до Олімпійських ігор. Вслід за Анною Хлістуновою до фінішу прийшла ціла група спортсменів, черговість перетину ними фінальної стрічки визначити складно. Виступали вони на змаганнях різного рівня, де отримували різні результати. Втім, як нам здалося, трішки попереду була Оксана Камінська. Її «золото» здобуте на чемпіонаті Європи з кульової стрільби, хоча й у командному заліку, втім, у будь-якому разі це високий результат. Її колега Олег Омельчук медалей чемпіонатів світу та Європи не здобував, але гідні поваги його перемога на етапі Кубка світу та два «золота» на Літніх спортивних іграх України. Завдяки саме успіхам Омельчука Рівненщина на Іграх посіла третє місце. Цього року залік вівся за медалями, і Олег там здобув два «золота» з п’яти загальних. Принесла золоту медаль нашій області на Літніх іграх і дзюдоїстка Ольга Суха. На міжнародній арені вона теж відзначилась на етапах Кубка світу — два третіх місця. Крім названих спортсменів, олімпійською надією Рівненщини є дубенський веслувальник Петро Крук, який на чемпіонаті світу був шостим, що дало йому олімпійську ліцензію. Одразу кілька нагород здобули рівняни, а точніше, рівнянки, на молодіжних чемпіонатах. Фрістайлістка Ольга Полюк була третьою на «світі». Серед досягнень континентального масштабу два «золота» плавчині Катерини Дікіджі. Інша Катерина — Домбровська стала третьою у вільній боротьбі, а Вікторія Денисенко — у боротьбі дзюдо. Були у рівнян й інші міжнародні досягнення, наприклад, в Олександра і Тетяни Чмирів у самбо, втім, ми зупинились лише на олімпійських дисциплінах. Також нехай вибачать спортсмени, які мали гідні результати, але не були згадані. Якщо такі є, то докоряти вони можуть лише собі, тренерам та спортивним функціонерам за те, що не контактували належним чином з пресою.
Команди, без яких нам не жити... Окремо зупинимось на місцевих командах. У спідвеї їх було одразу дві. «Ураган» Володимира Трофимова та «Спідвей-Рівне» Віктора Гайдима. Щоправда, насолоджуватися виступами публіка могла лише одного з них — трофимовського. «Ураган» активно, з титулованими легіонерами у заявці, розпочав сезон у Російській лізі. На жаль, закінчував чемпіонат наш колектив вже власними силами. У підсумку п’яте місце і радість керівника команди від самого факту завершення чемпіонату. Хоча до такого сценарію за останні роки місцеві вболівальники вже звикли — злет на старті, і падіння на фініші. Протягом усього сезону Володимир Трофимов скаржився на проблеми у стосунках з власниками мототреку — ТСОУ: то на тренування не пускають, то ще щось. Так по завершенні сезону і сказав: якщо ці люди надалі керуватимуть ТСОУ, я командою займатись не буду. Нещодавно суд остаточно визнав, що законним головою обласного ТСОУ є Петро Гарват, а не Олександр Кузенний. Отож керівництво змінилося, але поки що Трофимов команду заявляти не поспішає — вагається. Віктор Гайдим торік хотів змагатися у Польській лізі. Навіть спонсора для цього знайшов. Але конфлікт з обласною федерацією мотоспорту не дозволив йому реалізувати ці плани. Втім, нещодавно після зміни керівництва ТСОУ команда «Спідвей-Рівне» зробила ще одну спробу. І, за попередньою інформацією, отримала дозвіл на змагання у Польщі. Цілком можливо, що цього року отримаємо іншу команду в іншій лізі. Непростим минулий рік був і для баскетболістів «Пульсара». У попередньому чемпіонаті команда фінішувала на передостанньому місці, нині «Пульсар» останній. «Інші клуби посилюються, запрошують легіонерів, на їхньому фоні бюджет «Пульсара»... взагалі відсутній» — сказав на початку нинішнього чемпіонату екс-«пульсарівць» Сергій Ліщук. До цього складно щось додати. Така вже проза української суперліги, що на тренерському таланті чи на власній школі далеко не заїдеш. І за те, що команда бореться, незважаючи на останнє місце, честь їй і хвала. Будемо вірити у диво, у те, що з найгіршим бюджетом вдасться посісти не найгірше місце. У міжсезоння у «Пульсарі» відбулися деякі тренерські перестановки. Старшим тренером команди став Михайло Переверзій, а головним тренером клубу Сергій Шемосюк. Крім того, останній ще очолив обласну ДЮСШ. Тепер вболівальникам нічого не залишається, як чекати результату усіх цих змін. Для міні-футбольного клубу «Рівне» 2007 рік був, напевно, найуспішнішим в його недовгій історії. У минулому чемпіонаті рівняни були другими у групі і п’ятими у фіналі першої ліги. Однак порівняно з попереднім, у нинішньому чемпіонаті підопічні Юрія Баховського демонструють суперпереконливу гру. Вони перемагають не лише у першій лізі, де є лідерами Західної підгрупи, але й у Кубку України (в активі дві перемоги над клубами вищої ліги). Безумовно, вже восени минулого року МФК «Рівне» міг виступати серед еліти, проте керівництво вирішило зачекати. Позиція президента клубу Василя Ползунова загалом зрозуміла: якщо виходити до вищої ліги, то у повній готовності, як ігровій, так і фінансовій. Волейболістки «Регіни» вже який сезон поспіль демонструють стабільний результат — місце у четвірці вищої ліги, при цьому жодних амбіцій щодо суперліги. Попередній чемпіонат рівнянки завершили третіми, нині вони — другі. Футбольний клуб «Верес» теж демонструє стабільність, щоправда, іншого характеру — команда стабільно раз у півроку змінює тренера. Ось і 2007-й, ювілейний для команди рік, не став винятком. Львів’янин Іван Кованда на початку другого кола прийшов, а на початку наступного чемпіонату вже пішов. Якщо згадати усіх, хто подолав подібний маршрут — набереться ціла команда (Шаламай, Сондей, Іванчов, Шенгелія, Волков, Лаба, Кованда). «О сколько их упало в эту бездну», —як сказав поет. Зрозумівши безперспективність такого шляху, а можливо, просто нікого не знайшовши, керівництво «Вереса» вирішило далеко не ходити. Очолили колектив ветерани Віталій Шевчук та Анатолій Коломієць. І знаєте, гірше не стало. Як показує досвід, щоб бути середняком у другій лізі, необов’язково мати ліцензованого тренера та проводити навчально-тренувальні збори. Тим часом непомітно до воріт другої ліги підкрався футбольний клуб «Штурм». Команда, сформована з гравців 1989-1990 р.н., впевнено відіграла чемпіонат області (друге місце) та перше коло у Студентській лізі України (перше-друге місце). У клубу є спонсор, група амбітних тренерів, а також перспективна молодь у Костопільському спортивному ліцеї. Єдина проблема — відсутність власної матеріально-технічної бази. Останній фактор є головним гальмом у заявці клубу до ПФЛ.
«П’єдестал-2007» Вже другий сезон поспіль спортивні оглядачі рівненських ЗМІ складають свій рейтинг успішності місцевого спорту. У цьогорічному опитуванні брали участь журналісти — телеканалів «РТБ» та «Рівне-1», журналу «V.I.P.», газет — «Спортивний ярмарок», «Літопис Заходу» та «Провінційка». Трійка спортсменів, порівняно з минулим роком, особливо не змінилась. Перше місце на п’єдесталі в Анни Хлістунової, друге — в Олега Омельчука, третє — в Ольги Сухої. І якщо трійка спортсменів вийшла прогнозованою, то тренерський п’єдестал дещо здивував. «Бронзу» розділили Сергій Бондар-«стрілець» та наставник «Штурма» Микола Філін. «Срібло» у Сергія Бондаря-«плавця», і переміг в опитуванні головний тренер МФК «Рівне» Юрій Баховський. Судячи з усього, саме п.Юрій зміг найбільше вразити своєю роботою журналістів. Він же був визнаний «Найкращим інтерв’юентом року». Крім того, міні-футбольний клуб «Рівне» спортивні журналісти назвали «Найкращим клубом року» (в запеклій боротьбі він випередив ФК «Штурм»). «Подією року», майже без конкуренції, було визнано перемогу баскетбольної збірної області на Літніх спортивних іграх України. А ось щодо «розчарувань», то голоси розділились між незаявкою спідвейної команди в Польську лігу та дискваліфікацією Сергія Гончара. На жаль, як і торік, не обійшлося без номінації «У наших серцях», у ній спортивні журналісти згадали свого колегу Віктора Міхна, який трагічно загинув під час пожежі.
