Між церквою і фотосправою. Шостий рік фотограф Трохим Гожий курсує між Рівним та селом Великі Деревичі, що на Житомирщині, де він має свою парафію. Там, на Житомирщині, Гожий прийняв сан священика, а два роки тому — і чернечий постриг.
«Дітям необхідні творчі заняття»
У 1987 році Борис Гожий навчався у Київській студії фотопортрета у маестро Левіта, який навчив його основ фотосправи. Але студія була вже наслідком, оскільки інтерес до справи прищепили ще у будинку піонерів; той, перший вчитель, давно виїхав до Австралії, має там свій фотосалон. Після одержання посвідчення Гожий влаштувався фотографом в ательє навпроти кінотеатру «Космос». Доводилося займатись і фото на кераміці, й на виїзді працював, знімаючи весілля, маленьких дітей, шкільні свята тощо. Церкву відвідував і раніше, а з часом якось непомітно для себе став заходити до храму все частіше. Ніякої іншої освіти, крім Межирицького духовно-пастирського училища, в якому навчався пізніше, не одержав. У семінарії святий отець не навчався, він вважає, що духовна освіта не відіграє великої ролі, оскільки вона дає лише знання, але не є запорукою виняткового духовного життя, адже навіть серед святих апостолів лише один мав духовну освіту, а всі інші були звичайними рибалками, які пішли проповідувати. На Різдвяні свята отець Трохим разом з дітьми ходить своїм селом колядувати, зі священиком вони почуваються впевненіше, та й обділити колядників у такому поважному супроводі ніхто не посміє. «Я люблю спілкуватися з дітьми, а вони у мене і фотосправою цікавляться, — каже отець Трохим, — одній дівчинці із сусіднього села подарував свій старенький «Зеніт», вона відзняла кілька плівок, але не знаю, чи вистачить у батьків коштів розвивати здібності дочки далі. Творчі заняття дітям просто необхідні, вони тренують руки і розум. Я, приміром, пишаюся тим, що картину, яку написав один художник з мого слайда, він не хоче нікому продавати, хоча живе із живопису».
Оголене тіло не приваблює
Узимку в сільського священика більше можливостей відвідувати Києво-Печерську лавру. Писав якось і статті у спеціалізований журнал лаври на теми Острозької біблії, про історію Межирицького монастиря та князів Острозьких. І фотографував — православні натюрморти, пейзажі, монастирі, священиків, робив знімки для буклетів та для дисертацій викладачів Львівського університету, які потребували фотоілюстрацій. Не минав нагоди взяти участь у міжнародних фотовиставках, і християнських, і мирських. Нещодавно Трохим одержав свої роботи з Китаю, бере участь і в експозиціях Рівенської фотогалереї. Усі фото Трохима Гожого світяться тишею і надзвичайним спокоєм. — Навпроти моєї хати у селі починається ліс. Я вийду за хвіртку, пройду селом, зайду в ліс — і маю купу знімків, зроблених тут, зовсім поряд, — каже отець Трохим. — А є заборонені для вас як для духовної особи теми для фото? — запитую. — Та ні, які там заборони, — каже він. — Що, і оголених жінок будете знімати? — Ні, — швидко відповів святий отець, — вони мені нецікаві.
