— У восьмому класі мені батьки подарували любительський фотоапарат “Комсомолець”, – розповідає Олександр Гайдабура. — І вони одразу мені підказали — знімай наше місто, бо воно незабаром може зникнути. Я ходив у фотогурток тодішнього Палацу піонерів, який знаходився за центральним собором. Але я почав робити не портрети, а більше мені подобалось якраз документальне фото — люди, вулиці, будинки. Пізніше я вже знімав на “Смену” і “Зенит”, плівковий “Nikon”. Цікаво, що у той час забороняли знімати панораму міста так, щоб була видна лінія горизонту. Мовляв, таким чином можна відзняти заводи, наприклад, “Газотрон”, який працював на оборонну промисловість.
tag:Гайдабура








