Був у радянські часи такий тижневик «Футбол-Хокей», в якому розповідали про два популярні в Союзі види спорту. Заключний домашній матч рівненського «Вереса» у нинішньому році, напевно, знайшов би достойне відображення у згаданому тижневику, адже на полі березнівського стадіону «Колос» футбол та хокей злилися воєдино.
Форсована хода футбольної команди «Верес» до Прем'єр-ліги з кожним днем демонструє те, що все інше футбольне господарство Рівненщини за Мазяром та його хлопцями не встигає. Пограв би «Верес» кілька років у другій лізі, потім ще кілька — у першій, може, поступово й інфраструктуру б підтягнули. Але в нас інший шлях — футбольний бліцкриг. А там, де тонко, там і рветься. І якщо торік сухий жовтень вдалося пережити без проблем, то цьогорічна осінь виявилася не такою погожою. Ускладнював ситуацію ще й календар, згідно з яким рівнянам впродовж тижня треба було провести три домашні гри. Перший матч проти харківського «Геліоса» якось відіграли. Поле було не ідеальне, але на трієчку тягнуло. «Верес» виграв — 2:1.
Те, що відбулося у середу на «Авангарді», футбол нагадувало мало. Наша команда та чернівецька «Буковина» грали по коліна у багнюці. І навіть перемога 5:1 не позбавляла відчуття розпачу від антифутболу, який довелося побачити.
Після «Буковини» стало очевидно: гру в неділю проти «Сум» на «Авангарді» провести буде нереально. До того ж синоптики оголосили штормове попередження. «Верес» спробував матч перенести на весну, але ПФЛ та «Суми» назустріч не пішли (останні, можливо, розраховували, що поле буде неготове, а відтак вони здобудуть технічну перемогу). Тож довелося шукати запасний варіант. Тут раптом згадали, що під час заявки резервним стадіоном вказаний березнівський «Колос». Стадіон загалом непоганий, на 3500 місць, з теплими роздягальнями, на якому в юнацькій першості України грає місцева команда. Керівництво «Вереса» страхувалося, адже на багнюці «Авангарду» директор матчу та арбітр гру навряд чи почали б.
Втім, вся ця березнівська епопея виявилася марною. Адже снігу випало стільки, що особливої різниці між Рівним та Березним і не було. По-нормальному представники ФФУ матч мали б і не починати, як це зробили, наприклад, у Чернівцях, але попри сніг та кригу на полі гру вирішили проводити.
На такому полі великої різниці між лідером першої ліги «Вересом» та аутсайдером «Сумами» вже і не було, як не було б різниці між донецьким «Шахтарем» та чемпіоном Зимової першості Рівного. Матч хоч і мало нагадував футбол у його класичному уявленні, втім, був сповнений боротьби та інтриги. Воротар «Вереса» Богдан Когут пропустив у першому таймі дальній удар. Але наша команда, яку в хуртовину до Березного приїхали підтримати сотні вболівальників, змогла після перерви вирвати вольову перемогу. Голи забили Михайло Сергійчук та Ігор Сікорський — 2:1. До слова, для уродженця Сарненщини Сергійчука цей матч став 50-м за «Верес».
Завдяки цій перемозі, а також поразці чернігівської «Десни», «Верес» повернувся на друге місце. Завершуватиме цей екстремальний футбольний рік наша команда у п'ятницю в Тернополі. Щоправда, поле там теж жахливе, тому де буде гра і чи буде вона взагалі — наразі невідомо.
