Футбольна команда вищої ліги на Рівенщині — це не плід чиєїсь хворої уяви, це реальність. Ось вже два сезони поспіль у вищій лізі чемпіонату України з футболу виступає костопільський клуб «Родина». Якщо хтось не зрозумів, мова йде про жіночий футбол.
У своєму дебютному чемпіонаті «Родина» посіла шосте місце серед восьми команд. Цей сезон для костопільчанок розпочався досить непросто. У стартових чотирьох іграх вони зазнали чотирьох поразок, і лише у домашній зустрічі з київським «Атексом» вдалося здобути перше очко (гра завершилась — 2:2). Разом з тим у складі збірної області футболістки «Родини» стали бронзовими призерками молодіжних спортивних ігор. Це вже не перше їхнє подібне досягнення на комплексних змаганнях, торік на юнацьких іграх костопільчанки були чемпіонками. — У поточному чемпіонаті України у вищій лізі змагається десять колективів, — розповідає головний тренер «Родини» Василь Мамчур. — Є чотири фаворити — клуби Чернігова, Харкова, Калуша та Донецька, інші шість команд одного рівня — це команди Луганська, Києва, Сум, Херсона, Одеси та Костополя. — Хто був ініціатором розвитку жіночого футболу в нас в області? — Нинішній заступник міністра сім’ї, молоді та спорту, а тодішній начальник облспортуправління Мирослав Дутчак, який вирішив у 2001 році відправити команду на юнацькі ігри. Тоді наші дівчата стали п’ятими, принісши до скарбнички області очки. Це було у травні, а вже у вересні на базі Костопільського обласного ліцею-інтернату спортивного профілю вирішили відкрити відділення жіночого футболу. Завдяки тому, що у нас є ліцей, у нас є результати. Хоча загалом дуже важко. Наші суперниці займаються футболом шість, сім, вісім років, а наші дівчата — максимум п’ять. — А коли був створений безпосередньо клуб «Родина»? — У 2003 році. Значною мірою завдяки його президенту Миколі Кучеруку ми й маємо сьогоднішні результати. У вищій лізі без його допомоги наша участь була б неможливою. — Яка специфіка жіночого футболу? — До цього я 20 років працював з хлопцями. Хлопців набираєш тренуватися у 8 років, і то навчати їх непросто. А тут дівчата, яких у 14-15 років доводиться вчити з нуля. З іншого боку, дівчата значно відданіші, старанніші. — Що приваблює дівчат у футболі? — Хлопців втримати до кінця і то нелегко, а тут дівчата! Мабуть, якби не ліцей, нічого б і не вийшло. А так, вони здружуються, їм цікаво, вони бачать перспективу виступів у вищій лізі, у збірній України. — А чи не шкідливий футбол для дівчат? — Нещодавно я був на курсах у Москві, де спілкувався з багатьма колишніми футболістками, яким вже по 50 років, футбол жодним негативним чином не позначився на їхньому здоров’ї. — З Костополем зрозуміло, а яка ситуація з жіночим футболом в області загалом? — У нас система, якої немає ніде в Україні, — діє 14 відділень ДЮСШ. У нас постійно проводяться першості області з футболу та міні-футболу. Та разом з тим, за 4 роки ми особливо вперед не просунулись. Є відділення у Рівному, так воно нам не дало жодної футболістки, це ж стосується деяких інших відділень. Плідно працюють тренери у Сарненському, Володимирецькому районах, є дівчата з Радивилова, Гощі, приїздять до нашого ліцею спортсменки з Львівської, Волинської, Вінницької областей. Ця система правильна, але недосконала, треба питати керівників спортшкіл за результат, а то немає віддачі. — Ви згадали про збірну України, чи є там ваші вихованки? — П’ять наших вихованок грає в юнацькій збірній України, п’ять — у молодіжній, це найбільша кількість вихованок, яку дала збірній будь-яка інша команда. На жаль, коли доходить справа до дорослого футболу, виникають проблеми. — Все ніби так добре, невже і проблеми є? — Коли про ці проблеми розповідаю у Києві, з мене сміються, адже це елементарні речі. Дванадцять наших дівчат навчаються в РДГУ, за всіх клуб платить гроші. Немає розуміння з боку спортивного керівництва області, керівництва навчального закладу. Є проблеми з гуртожитком. Хіба мають бути такі проблеми у гравців молодіжної збірної України? Наприклад, Аня Савчук, яка є вже кандидатом до національної збірної України, живе в кімнаті разом зі ще п’ятьма студентками, хоча у цій кімнаті має мешка дві-три людини. Хіба у нас так багато спортсменів такого рівня, що не можна забезпечити їм елементарних умов? — Жіночий футбол включений до програми Олімпійських ігор, чи є шанс побачити рівенських футболісток на такому рівні? — З боку Федерації футболу України, з боку Міністерства сім’ї, молоді та спорту велика увага до жіночого футболу, а тому участь нашої збірної в Олімпійських іграх цілком реальна. Звісно, реально у цій збірній побачити й наших вихованок, головне, створити їм відповідні умови.
