Домагаючись гарного почерку, батьки з дитинства повторювали нам, що зошит — це обличчя учня. Але, виявляється, гарний почерк не завжди є показником розуму, охайності й навіть добропорядності. Більше того, надто красивий і рівний почерк із завитушками інколи може вказувати на наявність у людини психічних розладів. За почерком можна дізнатись не тільки характер людини, а й безліч цікавих фактів з її біографії, стверджує Сергій Гонгало, фахівець з почеркознавчої експертизи, викладач кафедри правосуддя та кримінально-правових дисциплін НУ «Острозька академія».
— То виходить, що ваші студенти за почерком можуть оцінювати людські і професійні якості своїх викладачів? — Думаю, що так. Але не кожному це під силу. З викладачами не все складно, у них, як правило, науковий склад розуму і почерки можуть варіювати від прописних до нечитабельних. Досліджуючи почерк, інколи можливо приблизно визначити основний вид діяльності його власника, і якщо ви підозрюєте, що це науковець, то загальна методика дослідження спрацьовує не завжди. Трапляються випадки, коли власниками каліграфічних почерків виявляються люди, які мають тільки середню базову, а інколи й неповну середню освіту. Разом з цим господарі нечитабельних почерків з граматичними помилками виявляються серйозними науковцями, які більше уваги надають якості висвітлення теми, а не власне процесу письма. — Це курйоз? — Зовсім ні, явище цілком звичне. У людей, розвиток яких закінчився на рівні середньої школи, припиняється й еволюція почерку. Саме тому людина, яка за роки навчання в школі навчилася гарно писати, так писатиме до періоду деградації почерку. На наш почерк впливає багато чинників, але є і так звані збиваючі фактори: незвичний письмовий прилад, обмежений простір, недостатнє освітлення, хвороби та ін. — Приміром, як нежить може впливати на зміну почерку? — Коли у людини нежить, порушується координація рухів, очі наповнюються слізьми, а відтак людина гірше здійснює зоровий контроль за письмом. Подібні причини можуть обумовлювати вихід за межі стрічок, звивистість письма, наїжджання букв одна на одну. — Тобто погіршення почерку не є свідченням деградації? — Звісно, що ні. У школі усіх навчають писати за типовою каліграфічною схемою. Залежно від характеру кожного це вдається робити по-різному. Спокійні та слухняні діти зазвичай пишуть краще, аніж енергійні, зосередити увагу яким важче. Проте поганий почерк не є свідченням поганої вдачі, а скоріше за все ? вказівкою на лідерські, управлінські чи інші риси, які можна точніше встановити при детальному дослідженні текстів. Тоді як красивий почерк — на риси хорошого виконавця, людини спокійної, врівноваженої, але зазвичай безініціативної. — Які тексти, пане Сергію, найкраще підходять для почеркознавчої експертизи? — Найкращими для діагностики почерку є звичайні листи, записи у щоденниках. Такі види письма людина здійснює, не контролюючи сам процес написання літер, а тому в них розкриває свою вдачу. Адже існує дві сторони почерку: свідома та несвідома. Свідомою керує людина, тому її можна навмисно змінювати. Передусім це загальні ознаки почерку: розмір, нахил тощо. Підсвідому сторону ми виконуємо механічно, не контролюючи процес письма, адже воно виробилося у нас протягом років життя. Тобто під яким кутом ми ставимо ручку, з якої точки починаємо і закінчуємо писати літеру. — Розміри літер: як вони «діагностують» суть людської особистості? — Дуже великі заголовні літери спостерігаються у людей з завищеною самооцінкою, які люблять перебувати у центрі уваги, віддають перевагу гамірливому оточенню. А невеликі прописні літери вказують на занижену самооцінку, а також на схильність людини до наукової праці. Надрядкові елементи літери «б» можуть свідчити про лідерські задатки, літери «в» — про те, якими є плани людини: здійсненними чи винятково мріями. Разом з цим, великі та широкі підрядкові елементи літери «у», «д», «з» простежуються в емоційних людей, які потребуватимуть простирадло замість хустинки під час перегляду романтичної мелодрами. Якщо форма підрядкових елементів нагадує трикутник, їхні власники мають внутрішній страх, який вони тримають в собі чи приховану агресію, яку не виливають назовні. Часто такі особи хворіють на недуги, зокрема, шлунка, дванадцятипалої кишки, печінки, інколи психічні розлади. Якщо відстань між вертикальним та Г-подібним елементами літери «р» велика — це вказує на людей-бійців, що звикли досягати мети. Нерівний, а відтак вигнутий перший елемент літери «р» вказує на внутрішній страх, а занадто видовжений — на завищену самооцінку. — Про що свідчить «рівняння почерку на нижній рядок»? — Люди, що пишуть рівно, прагнуть порядку від себе та навколишніх, їм важко адаптуватися в новому колективі. З іншого боку, вони є впертими. Маючи власну думку стосовно якогось питання та не визнаючи власних помилок, вони практично не сприймають інших переконань. Особи з хвилястим почерком легко знаходять спільну мову з будь-якими людьми, почуваючись при цьому комфортно. Їм легко згенерувати будь-яку вигадку. Відтак чим більш хвилястий почерк, тим більш гнучка, активна та у деяких випадках нещира людина. Власники прямого почерку — як правило, вперті особи чи диктатори. — А як щодо напрямку нахилу почерку? — Лівий нахил письма характерний для людей-опозиціонерів, дещо впертих осіб, яким важко виконувати конкретні завдання. Разом з цим власники почерку з лівим нахилом часто люблять перечити іншим та ускладнювати життя проблемами, які самі ж і створюють. У людей з прямим почерком немає чітких переконань або власної думки, тому вони легко піддаються впливу навколишніх. Врешті особи, письмо яких має правий нахил, є стійкими до невдач, що можуть спіткати їх в житті. — Як можна трактувати таку особливість почерку, як кількість поміщених у рядок слів? — Цей аспект почерку вивчають як в системі загальних ознак криміналістики, так і в графології. Щедрі та нематеріалістичні особи пишуть 1-2 слова в рядку, неекономно використовуючи при цьому папір. Тоді як жадібні чи скупі — дуже щільно. Однак почерк завжди слід розглядати в системі та в контексті. Приміром, дефіцит паперу може спричинити вузькість почерку або щільність написаних слів. Почеркознавча експертиза в криміналістиці чи графологічна, яку нині просувають на Заході психологи, передбачає комплексне дослідження письма. Адже якщо одна ознака почерку вказує на наявність у людини психічного захворювання, то в комплексі з іншими вона говоритиме про креативність натури. При цьому великі інтервали між словами свідчать про те, що при прийнятті рішень власники такого типу письма попередньо їх обдумують. Відповідно, малі інтервали вказують на рішучих, іноді спонтанних та квапливих людей. — На що вказує літаючий у повітрі почерк або письмо над рядком? — По-перше, може вказувати на мрійливу людину. По-друге, на людей, що перебувають у постійному пошуку: їх не цікавить стабільність і матеріальні цінності, на відміну від руху й духовного вдосконалення. — Інколи люди спрощують літери при написанні. Приміром, літеру «з» пишуть на кшталт гачечка… — Таке дійсно часто спостерігається і свідчить про власників спрощених букв як про дієвих людей, що не будуть займатися самокопанням чи створювати проблеми там, де їх немає. Такі особи будуть намагатися виконувати роботу значно простіше, аніж її роблять усі інші. — А як щодо друкованих елементів літер? — Якщо таких елементів дуже багато — то це люди технічних професій або схильні бути диктаторами. Якщо ж друкованими є лише окремі елементи почерку — то це люди, які або хочуть багато встигнути, або прагнуть, щоб їх правильно зрозуміли. — Дотримання вертикальних полів також стосується характеристики почерку? — Так, це одна із його загальних характеристик. Наприклад, люди, що пишуть рівно, дотримуючись прямих полів як справа, так і зліва, є врівноваженими. Такі особи люблять порядок, не схильні до дивакуватих вчинків, вміють зважувати всі «за» та «проти», а в результаті приймати правильні рішення. — Як пізнати людину за її підписом, адже його вважають візиткою особистості? — Наш підпис частіше вказує на те, якими ми хочемо бути, аніж якими ми є насправді. Власники коротких, простих та добре читабельних підписів люди щирі, відкриті, дипломатичні. Відповідно, нечитабельні підписи чи перекреслені свідчать про людей нещирих, зрадливих, боягузливих. Занадто великий підпис свідчить про гіпертрофовану самооцінку, а надто малий — виказує страх його власника. Підписи взагалі дуже цікаві в плані дослідження, але при їхньому вивченні є низка особливостей, які слід враховувати. Якщо я почну їх називати, то багато наших читачів неправильно розшифрують свої підписи і врешті-решт зроблять висновок, що графологія — це повна маячня. — Для людей з психічними відхиленнями який почерк зазвичай характерний? — Для людей хворих чи схильних до шизофренії притаманний дуже красивий почерк із завитушками, петлями, вензелями, якщо ж вони, звісно, не художники-оформлювачі чи митці. Люди, які сильно тиснуть на папір, пишучи при цьому кульковою ручкою, можуть мати відхилення в сексуальному плані. Чорнильні плями та сильне тиснення на папір спостерігається у ґвалтівників. Однак не варто ототожнювати усіх, хто під час письма сильно тиснене на папір з психічно хворими чи збоченцями. Досить часто такі люди займаються важкою фізичною працею або ж є спортсменами — борцями, штангістами. Слід остерігатись і людей з кутастим почерком. Такі люди часто імпульсивні, різкі, при слабкій психіці можуть мати нервові зриви. — А чи можливо змінити характер, змінивши почерк? — Так, графологи стверджують: якщо людина почне щось змінювати у своєму почерку, то щось обов’язково зміниться й у її характері. Адже під час процесу письма у людини формується письмово-руховий стереотип, відповідно до якого ми вчимо писати не руку, а мозок. Саме мозок містить інформацію про літери, яку передає до м’язів і, відповідно, формується відображення даного ідеального образу на папері. Відомі випадки, коли люди після втрати руки або тяжких хвороб шляхом тренування досягали такого рівня письма іншою рукою чи ногою, який мали за наявності працездатної звичної, частіше правої руки. Кажуть, що у графології немає майбутнього. Аж ніяк, вважаю, що письмо ніколи не втратить актуальності. Воно завжди залишатиметься важливим засобом спілкування для людей та об’єктом дослідження для почеркознавців і графологів.
