Інколи доводиться чекати. Тобто сидіти й очікувати, поки до тебе дійде черга. У таких випадках прийнято читати щось не дуже обтяжливе, щоб якось вбити оті хвилини, які раптом виявилися нічим не зайнятими і в які зайнятися чимось іще не виходить ніяк. Можна, звісно, скористатися очікуванням у черзі, аби вирішити подумки якусь проблему, спокійно подумати над якою ніяк не виходило. Навіть відкриття зробити. Хоча, зізнаюся, не чув, щоб у чергах хтось щось гарне придумав. Інша справа у ванні, як Архімед, у садочку під яблунею, як Ньютон, на кухні, як Уатт чи взагалі уві сні, як Менделєєв. Щось підказує, що багато часу в чергах ці великі винахідники не проводили. Але повернемось до черги, в якій зі мною сталася пригода. Черга ця була лікувальною. Тобто у стоматолога. Йдеш туди — зуби болять, хоч кричи, щойно опинишся попід кабінетом — усе минає, хоч додому вертайся. Я повертатися не став, а взяв зі столу біля крісла газетку почитати. Яку саме — не має значення.
Інколи доводиться чекати. Тобто сидіти й очікувати, поки до тебе дійде черга. У таких випадках прийнято читати щось не дуже обтяжливе, щоб якось вбити оті хвилини, які раптом виявилися нічим не зайнятими і в які зайнятися чимось іще не виходить ніяк. Можна, звісно, скористатися очікуванням у черзі, аби вирішити подумки якусь проблему, спокійно подумати над якою ніяк не виходило. Навіть відкриття зробити. Хоча, зізнаюся, не чув, щоб у чергах хтось щось гарне придумав. Інша справа у ванні, як Архімед, у садочку під яблунею, як Ньютон, на кухні, як Уатт чи взагалі уві сні, як Менделєєв. Щось підказує, що багато часу в чергах ці великі винахідники не проводили. Але повернемось до черги, в якій зі мною сталася пригода. Черга ця була лікувальною. Тобто у стоматолога. Йдеш туди — зуби болять, хоч кричи, щойно опинишся попід кабінетом — усе минає, хоч додому вертайся. Я повертатися не став, а взяв зі столу біля крісла газетку почитати. Яку саме — не має значення. Вони зараз усі однакові або майже усі. Сиджу собі, читаю. Про зуби зовсім забув. Спати захотілося. Бо ж знову одне й те ж саме у газеті. Ющенко критикує Тимошенко, Янукович критикує їх обох, обіцяють підняти тарифи за тепло та електрику, в селі черговий раз хтось з похмілля зарубав власну бабусю, Борис Моїсеєв знову щось сказав про Філіпа Кіркорова, фото Анджеліни Джолі на яхті надрукували без її дозволу, Андрій Шевченко шукає собі нову команду, завтра обіцяють припинення спеки… Стоп, яка спека, дощ і холод надворі третій день! Зовсім забрехались ці газети! Подумавши так, я кинув того часописа на стіл і лише тоді побачив, що газета ця за… минулий рік. Отакої! Якби не прогноз погоди, я б і не здогадався! Саме у цей момент мене нарешті покликали до лікаря, і поки він готував оці свої щипці та свердла, я встиг запитати про газету перед його кабінетом. Так ви її ще й читаєте? — відверто здивувався зубних справ майстер, — інші лише картинки дивляться. Хвилюються, напевно. А ви — молодець! На цих словах ми припинили розмову бо виявилося, що боятися мені слід було не страшного свердла у руках зубного лікаря, а квитанції, яку виписала мені на виході медсестра. Може, знижку зробите? — запитав я, а за це вам із прямо редакції свіжі газети доставлятимуть. Не треба, — відповіла медсестра, — нас і ця газета влаштовує. Платити будете готівкою чи як?
